Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 469

До Розділу 5, с. 105–125
Розділ 5
Між малою і великою батьківщинами
1
Детальніше про це далі в розділі «Як Франко став генієм», див. також: Ліля Сирота,
«Від Франкових образів до образів Івана Франка», Україна: культурна спадщина,
національна свідомість, державність, 2001, 9, с. 556–566.

2
Див. антологію літературних текстів українських, польських і російських авторів
на цю тему: Вітчизна. Збірник висловлювань діячів російської та української культури
про Вітчизну, Київ, 1953; Leon Radziejowski, ред., Ojczyzna w poezyi polskiej. Krótka
antologia, Kijów, 1916.

3
Tadeusz Boy-Żeleński, O Mickiewiczu, Kraków, 1949, с. 10; А. Герцен, Собрание
сочинений в 30 т. Москва, 1954, т. 2: 333; Knot, «Wstęp», у виданні: Chłędowski,
Pamiętniki, [т. 1], с. xvii–xviii.

4
Систематичніше й ширше обговорення див.: Roman Wapiński, Polska i małe ojczyzne
Polaków. Z dzejów kształtowania się świadomości narodowej w XIX i XX wieku po wybu-
chu II wojny światowej, Wrocław–Warszawa–Kraków, 1994; Мар’ян Мудрий, «Поняття
“наша земля” / “наш край” в українському русі Галичини XIX – початку XX століття»,
у виданні: Шляхами історії. Науковий збірник історичного факультету ЛНУ ім.
І. Франка. На пошану професора Костянтина Кондратюка, Львів, 2004, с. 160–177.

5
Див. класичну працю на тему «малої» й «ідеологічної» батьківщини: Stanisław
Ossowski, O ojczyźnie i narodzie, Warszawa, 1984, с. 15–46.

6
Про роль античної традиції у формуванні національної свідомости европейських
народів взагалі й конепції «батьківщини» зокрема див.: Antonina Kłoskowska, National
Cultures at the Grass-Root Level, Budapest, 2001, с. 42, 53; Benedykt Zientara, Świat narodów
europejskich. Powstawanie świadomości narodowej na obszarze Europy postkarolińskiej,
Warszawa, 1985, с. 26.

7
Maciej Abramowicz, «Patrie – “Ojczyzna”?», у виданні: Jerzy Bartmiński, ред., Pojęciе
ojczyzny we współczesnych językach europejskich, Lublin, 1993, с. 241; Ernst H. Kantoro-
wicz, «Pro Patria Mori in Medieval Political Thought», The American Historical Review,
1951, квітень, т. 56, №3, с. 472–492; Pasquale Policastro, «Patria, patriotyzm i lokalizm
we Włoszech. Treści społeczne i polityczne», у виданні: Bartmiński, Pojęciе ojczyzny,
с. 230–231.

8
Ewa Bem, «Termin “ojczyzna” w literaturze XVI i XVII wieku. Refleksje o języku»,
Odrodzenie i reformacja w Polsce, 1989, т. 34, с. 131–157.

9
Франк Сисин, «“Отчизна” в українській політичній культурі початку XVIII ст.»,
Україна модерна, 10 (2006, у друці).

10
Див. висновок, зроблений на основі текстологічного аналізу польської художньої
та политичної літератури XIX ст.: David Althoen, That Noble Quest. From True Nobilitiy
to Enlightened Society in the Polish-Lithuanian Commonwealth 1550–1830. Ph. D. Dis-
sertation, University of Michigan, 2001, т. 1, с. 157–242. Подібного дослідження у царині
Begriffgeschichte в українській історіографії поки що немає. Українські дослідники
звертають увагу на інший важливий аспект: витіснення у художній літературі архаїчного
терміна «ойчизна» модерним «батьківщина», і щораз частішим використанням
останнього поняття у широкому значенні: Michał Łesiów, «Bat’kiwszczyna, witczyzna, rid-

469