Примітки
55
Василь Нагірний, « З моїх споминів », Нагірні, Леви – історія родини. Статті, спогади, наукові розвідки, архівні матеріали, Львів, 2000, с. 61.
56
Присяжнюк, « Ментальність українського селянства », с. 25.
57
Б. Грінченко – М. Драгоманов, Діалоги про українську національну справу. Київ, 1994, с. 38 [= Джерела з історії суспільно-політичного руху в Україні 19 – початку 20 ст., вип. 1 ].
58
Іван Макух, селянський син із Самбірщини, який перший у селі закінчив гімназію, твердив, що однією з головних причин небажання селян посилати дітей до школи був страх, що ті стануть безбожниками. « Парохи вбили селянам у голову думку, що учений син стане безбожником і тому селяни не посилали дітей до вищої школи ». Іван Макух, На народній службі. Спогади, Київ, 2001, с. 10.
59
Heretz, Russian apocalypse, с. 184 – 186.
60
Пор. також спогади Франкового брата Захара, який твердив, що коли Іван приїжджав у Нагуєвичі « на вакації », то все ходив на рибу і по гриби. « Тільки його роботи було » – див.: Кузьмович, « З юних літ Франка », с. 8.
61
Сам Франко стверджував, що до школи його віддано тому, що був він « слабовитою й до селянської праці нездатною дитиною » [ 31: 29 ]. Це, однак, не збігається зі спогадами Франкових приятелів, які згадують про нього як про фізично здорового( хоча й не сильного) і спритного хлопця.
62
Характерно, що дорослий Франко ніколи не згадував про двох своїх сестер, які померли, коли він мав, відповідно, сім і десять років – цілком свідомий вік. Так само в оповіданнях про малого Мирона, що їх він називав « причинками » до своєї біографії [ 48, с. 559 ], немає згадки про його братів, що залишалися з батьками у Нагуєвичах. Це мовчання можна пояснити тим, що малий Франко у Нагуєвичах жив дуже мало. Інші дитячі оповідання Франка(« Грицева шкілька наука » і « Оловець ») також відображають ясеницький період його життя( див. чернетку статті Михайла Возняка « Від дитинства до повноліття Івана Франка », що зберігається у ВР ЛНБ, ф. 29( Михайло Возняк), од. зб. 23, п. 9, арк. 16).
63
Роман Горак теж поставив під сумнів правдивість такого пояснення – на його думку, причина була в гострому конфлікті нагуєвицької громади зі своїм священиком о. Осипом Левицьким. Яків Франко був одним із головних оскаржувачів від громади, тож віддав сина до школи в сусіднє село, побоюючись можливої помсти священика, який здійснював нагляд над школою( див.: Горак, « Я є мужик », с. 65 – 67). Але таке пояснення є малопереконливим: о. Осип Левицький помер у 1860 р., і незрозуміло, чому Яків Франко мав би боятися його ще у 1862 р.
64
Франко у « Причинках до автобіографії » пояснював різницю між Ясеницькою і Нагуєвицькою школою тим, що у другій не давали ані польської, ані німецької мов, зате більше подавали церковнослов’ янської мови та церковного співу. Різницю він зміг відчути сам: скінчивши другий рік у Ясеницький школі, він іще кілька тижнів ходив до школи у Нагуєвичах [ 39: 38 ]. Історик села Нагуєвичі твердить, що за Франкового дитинства місцева школа була бідна і мала, не всі діти могли у ній вміститися. Тому деякі багатші вчилися у Ясениці Сільній, а бідніші, провчившись у Нагуєвичах, залишалися неграмотними( Омелян Твардовський, « Нагуєвичі – село Івана Франка », у виданні: Лука Луців, ред., Дрогобиччина – земля Франка, Ню Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1973, с. 333 [= Наукове Товариство ім. Шевченка, Український архїв, т. XXV ].
462