До Розділу 2, с. 45 – 60
64
Олег Йосифович Павлишин, Формування та діяльність представницьких органів влади ЗУНР-ЗОУНР( жовтень 1918 – червень 1919 р.). Дис. канд. іст, наук, Львів, 2000, с. 27.
65
Іван Билина, « У країні загородової шляхти », Діло, 1937, 14 серпня, № 178( 14721), с. 8.
66
Денис Лукіянович, « Хто мав вирішальний вплив на національний характер Івана Франка?», Краківські вісті, 1943, 7 квітня, № 73( 811), с. 4.
67
ЦДІА у Львові, ф. 201, оп. 4-а, од. зб. 4024, арк. 37 зв.
68
Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України [ далі – ВР ЛНБ ], ф. 29( Михайло Возняк), од. зб. 23( п. 9), арк. 2( чернетка неопублікованої праці Михайла Возняка « Від дитинства до повноліття Івана Франка »). 69
Див.: Горак, « Я є мужик », с. 49, 52, 58.
70
Друге ім’ я могло навіть бути й нехристиянським, поганським( тобто відсутнім у церковному календарі). Існують численні задокументовані підтвердження цього звичаю( наприклад, козацький гетьман Хмельницький відомий не за своїм християнським ім’ ям Зиновій, а за слов’ янським Богдан), така практика й досі збереглася серед тих етнічних груп, які пізно прийняли християнство( наприклад, серед якутів) – див.: М. О. Демчук, Слов’ янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XVI – XVIII ст., Київ, 1988, с. 13 – 33; В. К. Чичагов, Из истории русских имен, отчеств и фамилий, Москва, 1959, с. 11 – 28; Daniel H. Kaiser, « Naming Cultures in Early Modern Russia », у виданні: Nancy Shields Kollman, Donald Ostrowski, Andrei Pliguzov, Daniel Rowland, ред., Камень Кра∆гъл∆нъ. Essays presented to Edward Keenan on his sixtieth birthday by his colleagues and students, Cambridge, 1995 [= Harvard Ukrainian Studies 19 ], с. 271 – 291.
71
ЦДІА у Львові, ф. 201, оп. 4а, од. зб. 6144.
72
Докладніше див.: Ярослав Грицак. «“ Яких-то князів були столиці в Києві?..”: До конструювання історичної пам’ яті галицьких українців у 1830 – 1930-ті роки ». Україна модерна, 2001, № 6, с. 87 – 88.
73
Поширення в галицькому селі модерної світської культури принесло новий звичай називати дітей іменами не святих, а національних героїв. Ім’ я Мирон як друге ім’ я Івана Франка ввійшло до їх числа. Одним із перших Миронів на Дрогобиччині був Мирон Шмердяк, якого назвав так батько, класово і національно свідомий робітник, і який згодом сам став членом Комуністичної партії Західної України.( Усна інформація Романа Горака, 13 травня 2002 р.)
74
Франко відтворив таку саму схему у незакінченій повісті « Основи суспільности »( 1894), де, як уважають, в образі коваля Івана Гердера вивів свого батька. Ім’ я Гердерового сина – Максим [ 19, 195 ] – також звично приберігали для незаконнонароджених( див. Грицак, « Яких-то князів були столиці в Києві?..», с. 88).
75
Vira Byy, Tradition under the Challenge of Modernization: Baptismal Practices among Greek Catholic Ruthnenians in the 19 th century Austrian Galicia, M. A. Thesis. Central European University, Budapest, 2002, passim; О. Р. Кісь, Жінка в українській селянській сім’ ї другої половини XIX – початку XX століття: гендерні аспекти. Дис. канд. іст. наук, Львів, 2001, с. 108. Іван Франко в етнографічній розвідці « Жіноча неволя в руських піснях народних »( 1883) подає приклади суворого покарання « покриток »,
457