Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | 页面 458
Примітки
але назагал відзначає, що «обставини змінилися і погляди народу на хиби дівочого
серця сталися далеко лагідніші» [26: 218–219].
76
Косик, Еволюція шлюбу та сім’ї в Галичині, с. 43–44, 69 (додаток №11). Ці
підрахунки спростовують твердження, що «в українських селах або взагалі не було
позашлюбних дітей, або це були поодинокі випадки» – див.: Роман Чмелик, Мала
українська селянська сім’я другої половини XIX ст.: структура і функції, Львів,
1999, с. 72, 128.
77
Роман Горак та Ярослав Гнатів помиляються, твердячи, що цей поголос з’явився
лише під час Франкового кандидування до віденського парламенту у 1897 р. (Горак,
Гнатів, Іван Франко, кн. 1, с. 98). Набагато раніше її зафіксував польський соціяліст
Людвік Кшивіцький у спогадах про свій побут у Львові у 1885 р. – див.: Ludwik Krzy-
wicki. Wspomnienia, т. 1, 1859–1885, Warszawa, 1947, с. 265. Наприкінці XIX – на
початку XX століття цю чутку поширював Василь Щурат (Володимир Дорошенко,
«Іван Франко (Зі споминів автора)», Свобода, 1957, 6 червня, №145). Сам Франко був
свідомий цих пліток, а одну з них навіть навів у своїй брошурі: нібито його справжнє
прізвище не Франко, а Франкель, і він вихрестився тільки ради того, щоб одружитися
з християнкою. (Іван Франко, Радикальна партія, ч. 2, Радикали і жиди, Львів, 1899,
с. 9–11.)
78
Роман Горак. «Леґенди про народження Івана Франка». Літературна Україна,
30 серпня 2001, с. 2.
79
Див.: И. И. Толстой, С. М. Толстая, «Имя в контексте народной культуры», у
виданні: Н. Д. Арутюнова, ред., Язык о языке, Москва, 2000, с. 603–604, 608–609.
80
Стефаник, Вибране, с. 231, 237.
81
ВР ІЛ, ф. 3 (Іван Франко), од. зб. 1832, арк. 1.
82
Із 337 зареєстрованих випадків, коли Франко вдавався до псевдоніма (не беручи
до уваги легко впізнаваних криптонімів I.F., I.Fr., Iw.Fr.), на «Мирона» припадає 178.
Підраховано за: М. О. Мороз, упор., Іван Франко. Бібліографія творів. 1874–1964.
Київ, 1966.
Розд і л 3
Раннє дитинство
Огоновскій, Исторія литературы рускои, т. 3, с. 915–916.
David Biale, «Masochism and Philosemitism: The Strange Case of Leopold von Sacher-
Masoch», Journal of Contemporary History, 1982, №17, с. 305.
3
М. С. Грицюта, Селянство в українській дожовтневій літературі, Київ, 1979;
ВР ЛНБ, ф. 206 (Василь Щурат), од. зб. 340 (неопублікована стаття Василя Щурата
«Народ в українській літературі XIX ст.»).
4
Грицюта, Селянство в українській дожовтневій літературі, с. 41–44; М. М. Мун
дяк, «Оповідання і повісті Івана Франка з селянського життя як твори критичного
реалізму», у виданні: І. П. Крип’якевич, ред., Дослідження творчости Івана Франка.
Київ, 1956, с. 108–118.
5
Див., наприклад, оповідання «Вівчар» з ідилічним зображенням минулого життя
селянина, який працює на шахтах у Бориславі [21: 64–69].
1
2
458