Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Página 423
Розділ 17. Пророк у своїй вітчизні
Республіка та Українська Соціялістична Радянська Республіка на сході)
чи менш вираженою (Західно-Українська Народна Республіка на заході)
соціялістичною орієнтацією. Проте критично налаштований історик має
поставитися до Франкових профетичних здібностей спокійніше: сприймати
його не як іще один доказ геніяльности, а радше як вияв певного Zeitgeist’у.
Дослідник історії кінця XIX ст. знає, що тогочасні історики чи політики,
далеко не кожний із яких був генієм, зробили чимало менш або більш точних
пророцтв. Скажімо, Олександр Кістяківський, судячи зі щоденникового
запису 1885 р., був певен, що
украинофильству предстоит большая будущность в Южной России. Оно
так и сяк сделается общественной силой, с которой будут очень считаться.
Оно начало, было, играть роль. Но отчасти, вследствие своего слабосилия,
слабодушия и тщеславия своих вожаков и примыкающих к нему, отчасти,
вследствие ненависти к нему окружающего мира, потерпело сильное
крушение; но нет сомнения, оно воспрянет» 23 .
З іншого боку, маємо нездійснене пророцтво «генія» Івана Наумовича
з 1881 р., що в Галичині ніколи не настане час, коли скажуть: «Я не русскій,
я українець», а ще більше, що на Закарпатті буде коли-небудь Україна 24 .
З перспективи теорії ймовірностей, шанси вгадати, котра з двох про
тилежних політичних течій візьме гору, є дуже високими: 50%. Як тільки
ймовірне стає дійсним, завжди існує спокуса назвати прихильників одного
табору передбачливими ясновидцями. Не варто, однак, обмежуватися три
віяльним твердженням, що всі актори мали однакові шанси і що за певних
обставин історія могла би статися інакше. Завдання історика – показати,
які обставини були менш, а які більш малорелевантними. Зрозуміло, що
релевантність обставин може мінятися з плином часу. Скажімо, Наумовичеве
пророцтво у 1860-х роках виглядало набагато правдоподібнішим, і мало би
кращі шанси здійснитися, якби не зміни пізніших десятиліть. Чи було щось
таке в обставинах останньої третини XIX ст. – перших десятиліть XX ст.,
що давало пророцтву, висловленому наприкінці «Захара Беркута», кращі
шанси, аніж передбачення Наумовича?
Серед істориків існує віра, що саме у період між 1867 і 1914 р. сфор
мувалися рухи й ідеології, які на повну силу проявили себе після Першої
світової війни. Твердиться, що ніколи зв’язок між минулим і майбутнім не
був очевиднішим, як у цей період. Це була класична доба проґресу, коли
Европа мінялася швидше, аніж будь-коли раніше. Зворотньою стороною
масштабної трансформації була глибока криза ідентичности. Тому
423