Частина друга. Франко та його суспільство
Цей поетичний образ навряд чи міг будити селянську уяву. Пов’ язання нової батьківщини з революційними перетвореннями могло викликати здоровий селянський скепсис. Франко пізніше згадував, як він розповідав старшому господареві Яцку Запарнюку, одному із найактивніших селянрадикалів, про теорію колективного землеволодіння. « Старий задумався твердо, – писав Франко, – слухаючи моїх слів, а далі, усміхаючись злегка, говорить: « Так, паночку, се було би дуже добре для лінивих людей!» 15.
Галицькі радикали пересвідчилися в цьому пізніше, у 1890-х роках, коли дістали змогу вести свою пропаґанду відкрито і леґальними методами. Після короткого часу їхньої популярности в окремих повітах почалася зворотня хвиля. «... Темних хлопів приєднано до національної справи надією на матеріяльні інтереси. Се була демагогія на великі розміри... – писав Вячеслав Будзиновський. – Зискаючи хлопів під національний прапор, бо він дасть матеріяльні користі, пропаґандисти національної думки тим часом самі дали хлопові право покидати сей прапор в тій хвилі, коли він став приносити матеріяльні втрати, і коли користі могло дати лише хрунівство [ перехід на бік противника заради матеріяльних інтересів. – Я. Г.]» 16. Такий поворот у розвитку подій змусив радикалів шукати новий спосіб арґументації своїх поглядів – із покликанням на історичну традицію. Підказку дав їм русофіл Осип Марков: « Аґітуючи вашою економічною програмою, одночасно популяризуйте історію. Тоді розпалений вами огонь не буде солом’ яний » 17.
Під цим оглядом у творчому доробку молодого Франка один твір вартий особливої уваги – історична повість « Захар Беркут »( 1882). Вона, як ми знаємо, була популярна серед селян, і не дивно: це була добра розповідь, та ще й про історію тутешніх країв і події, « пам’ ять » про які жила в усній традиції. Сюжет переплів народні перекази про витоплення монгольської орди у Карпатах із реальними подіями( похід монгольського війська під проводом Пети у 1241 р.). Але Франко не був би Франком, коли б не скористався історичними фактами « для воплочення певної ідеї в певних живих, типових особах » [ 16: 7; див. також 16: 481 – 482 ].
Цією ідеєю є « громадство » – слово-новотвір, що в контексті твору звучить як синонім до західноевропейського « соціялізму »( нагадаймо, що Драгоманов і Павлик нав’ язували назву журналу « Громадський друг » до Паризької комуни). Повість оповідає про похід монгольського війська через галицьку землю. Лише одне-єдине гірське село Тухля чинить опір завойовникам. І тухольці перемагають, заманивши монголів в улоговину, а потім затопивши її – перемагають не так хитрістю, як силою
418