Розділ 17. Пророк у своїй вітчизні
« Не м’ якніть без часу! Гартуйте сили! Гоніте звіра, бийте, рвіть зубами!» [ 1: 172 ]
Один із Франкових епігонів Іван Максим’ як звертався до своєї поетичної музи у такому ж тоні:
Ти та свята, мов бог єдиний, Огненним словом неупинно За правду гукаєш: Бий, ріж Мордуй побожних кровопивців Зривай престоли! І царевбійців Що жизнь свою за волю посвящали Ти щирим словом восхваляєш! 14
Що для селянства?
А що міг пропонувати Франко селянству? Чесно кажучи, окрім соціяльної демагогії, небагато. У своїх віршах він удається до одного з улюблених образів в українській літературі після Шевченка – порівняння України, великої батьківщини, з ланом, на якому працює селянин. У Франка цей селянин – наймит, який « з тужливим співом оре / Те поле, оре не собі », « що поту ллє потоки / Над нивою чужою ». Але ця нива стане його, коли прийде буря – революція.
Він побідить, порве шкарлущі пересуду – І вольний, власний лан Ти знов оратимеш – властивець свого труду, І в власнім краї сам свій пан! [ 1: 60 – 62 ]
Образ України як земельного лану має у Франка виразне соціялістичне забарвлення – це є поле, здобуте солідарними зусиллями й оброблене колективною працею.
Я думав про людське братерство нове, І думав, чи в світ воно швидко прийде? І бачив я в думці безмежні поля: Управлена спільним трудом, та рілля Народ годувала щасливий, свобідний. Чи се ж Україна, чи се край мій рідний, Обдертий чужими і світом забутий? Так, се Україна, свобідна нова! І в мойому серці більш втишувавсь лютий. [ 1: 186 ]
417