Розділ 15. Франко та його читачі
інтересів, то його була « нацією поступовців ». Українофіли-нерадикали виразно намагалися применшити Франкові впливи – як це робив Володимир Барвінський зразу після Франкового ув’ язнення 83. Олександр Барвінський, уклавши хрестоматію русько-української літератури, стверджував у ній, що твори Франка та інших молодих письменників – « се переважно переспіви і наслідування », і висловлював жаль, що ці письменники культивують « шкідливий радикалізм » та ведуть боротьбу « проти оптимістичного ентузіязму національного русинів-народовців », проти « народних святощів » і навіть проти чистоти української мови 84. Різку оцінку Франкової творчости дав Олександр Кониський у варшавському часописі « Atheneum » 85.
Ці неґативні відгуки контрастували з позитивним сприйняттям Франка у середовищі польських лівих і лібералів. Як приклад можна навести ентузіястичні рецензії та статті про Франка у головному органі варшавських позитивістів « Przegląd Tygodniowy » 86, високі оцінки, які дали Франковому таланту такі ікони польського позитивізму, як Конопніцька, Ожешкова, Свєнтоховський 87, ініціятиви галицьких Фелікса Дашинського щодо перекладу « Boa constrictor » і Людвіка Інлєндера щодо перекладу і публікації « На дні », і, накінець, читацький успіх Франкових публікацій у « Prawdzie », « Kraju » та « Kurjerze Lwowskim ». Польські соціялісти і ліберали підтримували діяльність Франка, бо не бачили у ньому та в інших руських поступовцях « націоналістичного шовінізму », характерного для інших руських партій 88. Публікація Франкових творів у польських виданнях, окрім того, що ознайомлювала читачів з українською літературою, виконувала важливу функцію для самої польської літератури: вона заповнювала брак популярних пропаґандистських видань 89. Польськомовні публікації Франка справляли ще один, цілком несподіваний ефект, цього разу серед « поступової » руської молоді: оскільки вона вважала, що польська преса на голову вища від русько-української, то поява Франкових матеріялів у провідних польських газетах і журналах ніби засвідчували високу якість його продукції і привертала увагу до його творчости взагалі 90.
Натомість нічого такого не знаходимо у русофільських виданнях. Перші реакції русофілів на найраніші твори молодого Франка помірковано позитивні – про нього пишуть як про перспективного, але поки ще маловідомого автора 91. Ситуація міняється після революції в « Академическому кружку ». Про причини замовчування можна лише здогадуватися: як « нігіліст », він підпадав під публічну анатему.
Треба зазначити, що русофіли не відкидали принципово українофілів від себе: на низовому рівні різниці не були принциповими, й нерідко одні
381