Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 379

Розділ 15. Франко та його читачі Серед інших творів молодого Франка особливо популярним був «Захар Беркут». У його позитивній оцінці сходилися дуже різні читачі: члени конкурсної комісії «Зорі» («Єсть то повість исторична, пространна, під кождим взглядом проведена знаменито») 68 , щойно цитований Іван Нечуй- Левицький, Ольга Рошкевич («...Ваш “Захар Беркут” то пречудно написаний і всім загально подобаєся») 69 , далекий передплатник «Зорі» з Сергієвого посаду Московської губернії студент Анемподит Дородницький 70  – та й сам молодий Франко, зі слів Павлика, найвище серед усього написаного ставив свого «Захара Беркута» 71 . «Захар Беркут» був популярним і серед селян – бо їм ішлося про те, «щоб оповідання було цікаве, щоб оповідано живо і займаючо» [49: 406], і очевидно, що повість відповідала цим вимогам. І, нарешті, як виглядає, серед русько-української читацької публіки існував певний консенсус щодо його поеми «Панські жарти». Критика писала, що цим твором Франко поставив собі «monumentum aere peren- nius»: «Ми не вагуєм ся сказати, що від Шевченка не маємо красшої поеми в літературі рускій» 72 . Редакція «Зорі» вже по Франковому відході ставила поему в один ряд із бориславськими оповіданнями та «Захаром Беркутом» як твори «безперечно першорядної краси і такої ж ціни» 73 . Рецепції інших творів Франка були далекими від одностайности. У його творчості тих літ можна виділити три групи творів, що різко поляризували читацьку публіку (хоча, звичайно, поділ цей є умовним, бо деякі твори могли належати зразу до двох чи навіть і до трьох груп). Першу складали ті, в яких Франко, вслід за Золя та іншими натуралістами, подавав детальні описи сцен насильства, вбивства чи сексуальної розпущености: насамперед це оповідання «На дні», а також деякі з бориславських, котрі, як уже писалося, спричинили скандал серед багатьох читачів. До другої групи належали «революційні» поезії. Григорій Цеглинський, перефразуючи заголовок Франкової поетичної збірки «З вершин і низин», називав їх справжніми «низинами» у його творчості. У них, писав він, Франко любується і грається словом «революція» «як мала дитина стрільбою» 74 . І, нарешті, багатьох обурювала «брутальна» пропаґанда атеїзму у виданнях і збірках, де Франко був редактором 75 . Крім несприйнятного змісту окремих Франкових творів, читацьку публіку дратувала сама манера його письма. Григорій Цеглинський, який був ніби «фаховим критиком» Франка, писав: Перше, що вражає кождого читача його оповідань, се тая яскравая неправда: ми надіємося бачити дійсний світ, а бачимо Франківський, ми надіємося бачити людей реальних, а бачимо чисто Франківських. Герої в 379