Частина друга. Франко та його суспільство
Кониського в листі від 26 грудня 1884 р. 56 Без Франка, твердив у 1885 р. інший народовецький редактор Володимир Левицький, будь-яка збірка була би нічим 57. Олександр Барвінський на зборах народовців( червень 1886 р.) говорив, що « у нас один Франко зможе ще поставити – піддержати будинок народної програми » 58. Галицьке організоване жіноцтво визнавало, що Франко « спосібний, а може і найспосібніший помеже наших молодих людей », й остерігалося його лише тому, що він « скомпромітований »(« як ми станем [ з Франком. – Я. Г.]“ авантуруватися”, то цілий світ на нас пальцем покаже...») 59. Русофіл Осип Марков був переконаний у його « перворядных способностях » 60. Католицький священик Валеріян Калінка, якого часто і дошкульно критикував Франко, не признавав йому рації, але визнавав, що « є це незаперечно й вищий розум і визначний письменницький талант » 61.
Для вияснення характеру Франкового впливу варто вияснити, які з його численних творів робили найбільше враження на читачів і з якої причини. Як уже згадувалося, літературну славу Франкові принесли його бориславські оповідання та повісті 62. Про них однаково позитивно відгукувалися як « ліві », так і « праві ». Для когось Франкова творчість резонувала із власною соціялістичною вірою. « Після прочитання Вашого Boa [ constrictor ] мене трясло як в лихоманці, – писав Фелікс Дашинський у листі до Івана Франка. – Вкажіть мені на людину, яка більше кохає народ, а я скажу, що Ви єдина » 63. Принаймні в одному випадку бориславський цикл змусив читачку – Наталю Кобринську – відмовитися від інтернаціональної риторики і стати на національні позиції. « Що тим більш дивне, для того, – писала вона у листі до Михайла Павлика( 28 листопада 1888 р.), – що власне Франко, Ви і другі впровадили-сьте в Галичину загальноєвропейські ідеї, котрі в многих взглядах станули ворожо против пануючого націоналізму, а у мене сталося наоборот » 64. Ще для когось поява « повісті, яких у нас ще не бувало( Boa constrictor Івана Франка)» 65 була доказом того, що українська література стала повноцінною і конкурентоздатною. Різні читачі підходили до Франкових творів із різних позицій – « космополітичної » чи « національної ». Вони сходилися, однак, у спільній точці, що руськоукраїнська література – а разом з нею й український національний проєкт – можуть бути й українськими, і модерними водночас.
Подібне значення справляли і Франкові поезії та його переклади. Знакову роль відігравав Франків переклад « Фауста ». На думку Олександра Барвінського, цей переклад перевершував польський, надрукований у тому ж році у « Przeglądzie Polskim » 66. Франків переклад читали, серед іншого, для того, щоб « руської бесіди вчитися » 67.
378