Частина друга. Франко та його суспільство
Франко сповна скористався з переваги, яку надавав польський ринок: його твори друкували і галицькі, й « російські » польські видання. Серед польської періодичної продукції найчисельнішими і наймасовішими були суспільно-політичні видання. За політичною орієнтацією серед них виділяють чотири групи: консервативну, ліберально-демократичну, народову(« людову ») і соціялістичну 44. Франко брав участь у найзнаковіших виданнях трьох груп із чотирьох: ліберально-демократичній(« Prawda » і « Kraj »), народовій(« Kurjer Lwowski » і « Przegląd Społeczny ») та соціялістичній(« Praca ») 45. У трьох останніх виданнях він виконував приблизно ту саму роль, що й у радикальному « Світі » або народовецьких « Ділі » та « Зорі »: одного з провідних авторів, який майже в кожному номері друкував різноманітні матеріяли( проза, поезія, публіцистика), а часом навіть писав редакційні статті. У варшавській « Prawdzie » та петербурзькому « Kraju » його статус був менш важливим: там він виконував роль галицького кореспондента, що подавав репортажі про стан справ у місцевому руському таборі 46.
Інтенсивна співпраця з польськими виданнями привела до того, що від якогось часу Франка почали зараховувати не тільки до української, але й до польської літератури. Людвік Інлєндер називав його « руськопольським поетом-соціологом » [ Мозаїка: 325 ], русофільський лідер Осип Марков – учнем польської школи, який « присвоїв собі всією душею [ її ] кращі твори » 47. Безпрецедентним стало поміщення у « Przeglądzie Tygodniowym », провіднім органі варшавських позитивістів, короткої, але дуже прихильної статті про Франка у рубриці « Dzieje Apollona », присвяченій польським письменникам і митцям 48. А наприкінці 1886 р. « Kurjer Lwowski » писав, що Франко шанованіший серед поляків, аніж серед русинів 49.
Треба взяти до уваги, що польськомовна читацька авдиторія етнічно не була тільки польською. Серед неї було багато засимільованих євреїв з обидвох імперій, і коли Франко торкався єврейської теми, вони гостро реаґували на його виступи, якщо ті були писані польською мовою 50 – україномовних публікацій на цю ж тему, навіть найконтраверсійніших, єврейські автори, не мавши звички читати кирилицею, не помічали зовсім. Істотну частину читачів польських видань становили освічені галицькі русини, адже у щоденному житті багатьох із них польська мова домінувала, як і раніше 51. Так що, пишучи для польських газет і журналів, Франко розширював коло своїх читачів і серед галицьких русинів.
Активність молодого Франка привернула до нього увагу видавців чесько- і німецькомовних видань. Однак спроби залучити його до реґулярної
376