Розділ 15. Франко та його читачі
слова. Заборона ніколи не була тотальною, і газета « Діло » і « Зоря » у 1881 – 1886 рр. мали дозвіл на поширення у Російській імперії – щоправда, цензура витинала статті і заливала чорною фарбою цілі шпальти 36. Якщо Франко і мав замолоду проблеми з цензурою, то радше з австрійською, ніж із російською 37. Однак заборона діяла в непрямий, витонченіший спосіб: сам факт передплати та поширення українських видань російська влада розглядала як вияв політичної неблагонадійности, і це могло спричинити неприємності аж до звільнення з державної служби 38.
Приблизне уявлення про масштаби читацького ринку в українських губерніях Російської імперії може дати інформація про поширення редаґованої Франком « Зорі »: Кониський запевняв Франка, що журнал може розраховувати реально на 120 – 125 передплатників( див. таблицю 13), натомість Франко твердив, що на момент повної заборони галицьких українських видань у Російській імперії( 1894 р.) « Зоря » мала в українських губерніях 600 передплатників [ 48: 479 ]. Зрозуміло, що читачів було значно більше, ніж передплатників: номери « Зорі » в Україні, повідомляли місцеві кореспонденти Франкові у 1884 р., « пішли по рукам голодного люду » 39. Читацький ланцюжок, який при цьому вибудовувався, міг сягати Москви, Самари й навіть Сибіру 40. Але аж надто багато читачів у « Зорі » та інших галицьких видань тут бути не могло. Український читацький ринок був додатком до галицького, а не навпаки. Якщо ж брати до уваги не тільки патріотично налаштовану його частину, а читацький загал, то він був зорієнтований на російські видання. Не лише галичанина Франка, а й місцевих письменників Івана Нечуя-Левицького та Панаса Мирного, та навіть і Тараса Шевченка читали в кращому разі на додаток до того духовного харчу, що його місцевий читач шукав у російській літературі 41.
Виживати Франкові як професійному авторові дозволяло те, що від кінця 1870-х років він постійно друкувався у польських виданнях. Польський видавничий ринок у Галичині був потужніший за русько-український: у 1880 – 1900 рр. він перевищував його у 3 – 6 разів за кількістю періодичних видань і в 7 – 8 разів за обсягом накладів. Польський читацький ринок відрізнявся від русько-українського ще й балансом між « австрійськими » та « російськими » виданнями: попри те, що частка перших істотно зросла після запровадження галицької автономії, Варшава і далі залишалася столицею польської друкованої продукції( польські видання у Німецькій імперії мали суто локальне значення, а тому їх частку можна не брати в розрахунок) 42. Олександр Барвінський у 1882 р. мріяв, щоб уся російська Україна « давала хоча б вдвоє менше від того корму, що дає полякам одна Варшава » 43.
375