Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 37
Розділ 1. Пограниччя під тиском змін
Іудейська спільнота швидко диференціювалася під впливом реформ
1860-х років, які, серед іншого, скасували старі феодальні обмеження та
заборони щодо євреїв. Більшість євреїв залишалася міською біднотою,
навіть якщо займалася торгівлею чи ремеслом. Верхівку становили сім’ї
рабинів серед правовірних іудеїв та цадиків серед хасидів. Багатші й освічені
євреї пробували нові ролі: землевласників, підприємців, представників
вільних професій. Значна частина їх асимілювалася у місцеве німецьке або
польське, набагато рідше – у руське середовище 43 .
В кожній місцевості співвідношення між різними соціяльними та
етнічними групами складалося по-своєму. Зазвичай населення було
одноріднішим у селах та на заході і менш однорідним у містах та на сході.
Найгустіше заселеною і найстрокатішою була територія, що тяглася
вздовж континентального торгового шляху з Заходу на Схід через
Краків, Перемишль, Львів і далі до австрійсько-російського кордону.
У середньовічні і ранньоновітні часи цей шлях був віссю, навколо якої
обертався весь европейський господарський комплекс, а за австрійського
панування його галицький відгалузок трансформувався у головну торгову
ланку, що з’єднувала великі міста монархій Габсбурґів і Романових 44 . Ним
до Галичини стікалися великі потоки міґрантів із заходу і сходу. Райони
пообіч цього шляху розвивалися за рахунок місцевих людських ресурсів,
а тому населення там було одноріднішим 45 .
Присутність євреїв була набагато більшою у Східній Галичині: 1881 р.
частка їх серед місцевого населення становила 13,4% проти 8% у Західній.
До того ж західногалицькі євреї зосереджувалися у повітах, суміжних
зі східною частиною, і майже всі жили у містах – тоді як східногалицькі
розселялися більш-менш рівномірно по всіх повітах, а багато з них жило
по селах. Іншою характерною рисою була наявність у східній частині міст,
де євреї становили більшість населення, як-от у Коломиї чи прикордонних
Бродах 46 . Міста і район Прикарпаття були основними осідками німецької
колонізації (т.зв. карпатських німців).
Що ж стосується автохтонного населення, то існувала «мазурська
колонізація Русі» [44/1: 401–403] 47 , але не було руської колонізації: офі
ційна статистика показує наявність у 1881 р. кількох західних повітів, де
не було жодного руськомовного галичанина і мешкало не більше як 10
греко-католиків – натомість у східній частині не було такого повіту, де
кількість польськомовних галичан чи римо-католиків була би меншою за
1000 осіб 48 .
37