Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 36
Частина перша. Франко та його Çчаси
не стрімкі гори служити не могли. Від доісторичних часів й аж до двох
світових воєн через них переходили численні й чисельні армії, а в спокійніші
роки – торгівці й контрабандисти, що перевозили через карпатський хребет
свій товар, заробітчани чи просто гнані голодом селяни. Історики говорять
про існування на західному пограниччі Галицько-Волинського князівства
смуги безлюдних лісових пущ, яка служила природною і стабільною етніч
ною межею між західними та східними слов’янами, пізнішими поляками
та українцями 41 . Іронія в тому, що ця лінія лісів – чи принаймні те, що
залишилося від неї у XIX столітті – проходила рівно через середину ав
стрійської Галичини. В кожному разі, ця лісова лінія у минулому не могла
зупинити масову міґрацію із Заходу поляків, німців, євреїв.
Населення краю складали дві більші групи, поляки та русини (приблизно
по 40–45% кожна), та єврейська меншість (близько 10–12%, див. таблицю 1).
У східній частині русино-українці становили виразну більшість – 65%, тоді
як поляків було близько 20%, а євреїв – близько 10%. Етнічні відмінності
збігалися з соціяльними. У Східній Галичині поміщики були майже без ви
нятку поляки, селяни – переважно русини, а євреї були посередниками між
тими й тими в ролі корчмарів, торгівців, орендарів. До цього трикутника
додавалася фігура німецького чи німецькомовного (переважно чеха з
походження) чиновника 42 . Варто згадати також розкидані по всій Галичині
поселення німецьких колоністів, а ще у Львові існувала невелика меншина
вірмен, але в XIX столітті вона майже повністю розчинилася у польській
спільноті.
Зрозуміло, що збіг етнічних і соціяльних відмінностей не міг бути
абсолютним. Якщо брати всю Галичину, а не тільки східну частину, то
більшість польського населення становили все-таки селяни. Поляками,
однак, їх можна було вважати умовно: самі себе вони називали «мазурами»
і під час польського повстання 1846 р. взяли сторону габсбурзької влади,
помагаючи арештувати, а часто й знищувати польських повстанців. Поляків
було багато також серед таких груп міського населенн