Розділ 14. Франко та його євреї
Інтриґує в цьому контексті інша програмова вимога Франка – еміґрація більшости євреїв до краю, « де би вони могли жити й розвиватися як одностайний і самостійний народ ». Іван Лисяк-Рудницький виділяв її окремо як зародок майбутньої сіоністської програми 81. Дослідник не помітив, однак, що у цьому випадку Франко повторював Носіґову тезу. Сіонізм як спосіб розв’ язку єврейського питання у свідомості молодого Франка займав дуже марґінальне місце. Принаймні до середини 1890-х рр. він ніде не розвиває цієї тези. Ще у 1894 р. він писав про новий сіоністський рух як « найнебезпечніший з усіх напрямків » серед галицького єврейства, вважаючи його плани створення єврейської держави « дитячими мріями » 82. До визнання ідеї самостійної єврейської держави він прийшов пізніше, у 1896 – 1897 рр., правдоподібно – під впливом знайомства з Теодором Герцлем і читанням його творів 83. Але на той час його світогляд докорінно зміниться. Головна зміна стосуватиметься відмови від народницької парадигми, у межах якої « народні ідеали » виступають головним критерієм оцінки будь-яких політичних програм і будь-якої політичної діяльности.
Франків випадок у порівняльному контексті
Дослідникам єврейського питання неважко означити погляди молодого Франка: вони є виявом т. зв. « проґресивного антисемітизму », що ставить собі за мету використати єврейське питання для поширення революційних настроїв та дій. На відміну від « консервативного » антисемітизму, проґресивний принципово виступає проти шовінізму і расизму, а також проти використання антисемітизму для захисту і леґітимації старого режиму. Хоча така класифікація передбачає чіткий поділ на « проґресивний » та « реакційний » підвиди антисемітизму, насправді у політичному житті Східної Европи XIX – XX століть тяжко здистилювати чисте й чітке позиціонування публічних постатей себе саме так, а не інакше. Але за будь-яких обставин конечними умовами, відмова від яких виводила поза межі « проґресивного » антисемітизму, були підтримка емансипації євреїв і принципове протистояння організованому « реакційному » антисемітизмові 84.
Одначе Франкові погляди на єврейське питання межу « проґресивного антисемітизму » багато в чому переступали. Задля унаочнення цього варто зіставити їх із позицією інших відомих тогочасних інтелектуалів – соціялістів і не соціялістів, його ровесників і до того ж добрих знайомих. Із кожним із
359