Частина друга. Франко та його суспільство
У тогочасній політичній й інтелектуальній атмосфері Австро-Угорської та Російської імперій уже саме по собі визнання євреїв окремою нацією з правом на автономний розвиток було неабиякою новиною. Тут заслуги « Przeglądu » та його авторів були незаперечні. Однак журнал постарався перевести ці принципи на ґрунт щоденної практики – й отут виникало найбільше поле для дискусій. На думку Франка та інших авторів журналу, головна проблема полягала в тому, що існувала сильна невідповідність у статусі єврейського і неєврейського населення: якщо на полі суспільноконфесійнім євреї набагато упослідженіші за неєвреїв, то на полі економіки ситуація є якраз зворотньою: у руках євреїв зосереджувалося 60 % промислу та 90 % торгівлі у Галичині. Отже, у благородній справі урівноправнення не тільки євреї, але й неєвреї потребують втручання та захисту.
Франко підтримував головний висновок Носіґа, що « тип єврейський пересічно с и л ь н і ш и й у боротьбі за існування, але морально стоїть нижче від неєврейського, має більше бистроти та витривалости, але також більше зарозумілости, амбіції та безсовісности » 73. Перевага полягала не тільки і стільки в національному характері євреїв, скільки у віросповідних і релігійних принципах організації єврейської громади, зокрема в існуванні кагалів, що забезпечують та зміцнюють внутрішню солідарність євреїв і дають їм перевагу в економічній конкуренції у Галичині над поляками й українцями. Свідчення цієї переваги Франко бачив насамперед у тому, як швидко євреї перебирають у свої руки велику земельну власність у Східній Галичині: за його підрахунками, з 1872 по 1886 р. у 8 гірських повітах число більших гірських власностей зросло з 19 до 82, а в наддністрянських – із 66 на 105. У більшості випадків, вважав Франко, ці господарства використовуються непродуктивно, без вкладень у піднесення рівня сільськогосподарської технології, і швидко занепадають – і це за умов, коли більшість польських і русько-українських селян страждають від сильного земельного голоду.
Підтримання економічної переваги євреїв у Галичині було б неможливим без зовнішніх чинників: допомоги польської шляхти, економічний добробут якої часто залежить від оренди євреям свого права на продаж алкоголю, та єврейських допомогових організацій, як-от « Всесвітній союз ізраелітів », що збирає гроші серед євреїв усього світу « для галицьких цілей ». Але головну роль у цій перевазі відіграє внутрішня солідарність євреїв як релігійної спільноти. Франко покликається на варшавську єврейську газету « Glos », яка твердила, що « єврейство в и т в о р и л о о с о б л и в у з б і р н у о р г а н і з а ц і ю, п р и з н а ч е н у о д и н о к о д л я в и з и с к у в а н н я і н ш и х. Бувають між євреями не тільки капіталісти, але також пролетарії; та дивний
356