Розділ 14. Франко та його євреї
Франко пропонував розгорнуту програму дій, яка мала би надалі відвернути загрозу антиєврейських погромів. Суть цієї програми зводилася до леґальної боротьби з єврейським капіталом. Для цього християни мають організуватися у торговельні та господарські товариства, засновувати по містах та селах власні маґазини, що конкурували би з єврейськими. Особливо, вважав Франко, треба зосередитися на роботі з робітниками – закладати серед них товариства взаємодопомоги і не допускати, щоб їх тяжко зароблені гроші пропадали у єврейських корчмах. Селян треба оберігати від втрати землі через борги євреям. Франко пропонував, щоб галицький сойм ухвалив закон про « право батьківщини », на зразок того, який існував в американському законодавстві. Такий закон не дозволяв би відчужувати від власника землю, яку він обробляє і від якої залежить його добробут та добробут його сім’ ї.
Ці заходи ще вміщаються у соціялістичний світогляд. Гірше, однак, стояла справа з тим, що Франко пропонував далі: обмежити права євреїв обиратися до громадських рад та орендувати корчми й панську землю по селах. І, вже як вершок відступу від принципів соціялізму, Франко радив своїм « класовим ворогам », греко-католицькому духовенству, дбати, « щоби християни не служили жидам і не відчужувалися через те своєї віри і своєму народови » 64.
Детальний переказ основних положень Франкової статті є важливим, бо вона має виразно програмовий характер – а тимчасом сильно відбігає від образу її автора, який можна винести з читання інших його праць на єврейську тематику 65. Та це не єдиний у Франка твір, із якого визирає привид антисемітизму. У 1884 р. Франко пише і публікує у « Новому Зеркалі » поему « Швинделеса Пархенблита вандрівка з села Дерихлопи до Америки і назад ». Її герой – єврей-шинкар – удається до всіляких хитрощів, щоб зберегти свої прибутки в селі, де селяни під впливом священика поклялися не пити горілки. Він не зупиняється навіть перед тим, щоби помагати злодіям. А коли вже нічого не помагає, то за порадою цадика вирушає в далеку Америку. Високими мистецькими якостями поема не відрізнялася – зате виразно потрафляла смакам читацької публіки 66. Варто звернути увагу, що вже ім’ я для головного героя підібрано з використанням вульґарних стереотипів щодо євреїв як крутіїв( Schwindeles) та « нечистих »( Parchenblüt). Тяжко сказати, чи образ Пархенблита видумав сам Франко 67. У журналах « Зеркало » і « Нове Зеркало » Швинделес Пархенблит виступав до цього з номера в номер як один із « трьох хлопських друзів »( а насправді ворогів), поруч із польським шляхтичем Patriotnykom та русофілом « Ми » 68.
353