Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 350
Частина друга. Франко та його суспільство
Серед галицьких селян у другій половині XIX століття побутувала
віра, що нібито наближається день відплати, коли всіх євреїв буде вбито.
Селяни плекали надії на новий прихід армії російського царя, що нібито мав
дати селянству землю польських панів і дозволити бити євреїв. Михайло
Драгоманов після свого візиту до Галичини у 1875 р. згадував слова од
ного гуцула про майбутню «війну на жидів», котру «може Бог дасть та
св. Микола» 56 .
У кожному разі, як писав у 1884 р. анонімний автор зі Львова, анти
семітизм є універсальним почуванням, його поділяють усі, від найбіднішого
чоловіка до спадкоємця трону, архікнязя Рудольфа, – і цитував його
недавнє висловлювання, що стосувалося євреїв північної Угорщини (те
перішнього українського Закарпаття): «Жиючи між простим але чесним
народом руським, розпоряджаються після своєї волі і як їм догідніше, а
визискуючи його на кожнім кроці і проходячи до власти над ним, провадять
єго до погибелі і заким його в ню кинуть, кажуть собі ще служити». Автор
кореспонденції радив у Галичині жидам «сидіти тихо і задовольнятися тим,
що всі против них виступають єще в леґальний спосіб, маючи тим більше
приклад, що в інших краях цілком в інший старано ся їх позбути, як напр. в
Росії, Німеччині, або на Уграх, тим більше, що тут, в Галичині, збанок уже
переповненний» 57 .
Звичайно, всі ці заяви треба