Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Seite 344

Частина друга. Франко та його суспільство зменшували напруженість. Іншою була тенденція, спільна для всіх ба­ гатоетнічних реґіонів, де потреба протистояти сильнішому суперникові змушувала слабші сторони до компромісів між собою 38 . Такою була при­ рода русько-єврейського компромісу. Вперше такий союз уклався під час виборів до галицького сойму у 1873 р. Мірою того, як наприкінці XIX ст. у Галичині став міцніти польський антисемітизм, а в єврейському та руському таборі – відповідно, сіоністський та український рухи, складалися умови для тривкішого українсько-єврейського союзу, побудованого на антагонізмі до спільного ворога, польського націоналізму. У 1907 р. у віденському парламенті дійшло до безпрецедентного випадку, коли ук­ раїнський посол Юліян Романчук поставив вимогу визнати євреїв окремою нацією 39 . У ширшому ж контексті, динаміка стосунків усередині галицького етнічного трикутника набирала щораз більшого значення для майбутнього геополітичного влаштування всієї Східної та Центральної Европи. Іван Франко був безперечним лідером у розвитку української іден­тичности, а артикуляція цієї ідентичности у його випадку тісно пов’язана з пошуками відповідей на єврейське питання – що й робить Франкову біографію таким важливим об’єктом дослідження з перспективи історії українсько- єврейських відносин. Франків досвід молодих літ Перед русько-українськими, польськими та єврейськими діячами стояв важливий виклик: як змобілізувати під свої прапори малописьменне, бідне і здебільшого байдуже до світу «високої політики» населення? Очевидною відповіддю було – використати наявні соціяльні, релігійні та етнічні відмінності, надаючи їм ідеологічного значення. Завданням інтеліґенції було змінімалізувати відмінності всередині власної національної чи соціяльної спільноти (яку треба було ще збудувати!) та змаксималізувати її дійсні чи уявні відмінності від інших. Фольклорні збірки, що дійшли до нас від цього часу, показують, що масова свідомість галицьких русинів містила багатий матеріял для кон­ струювання такої дистанції щодо євреїв. Свідченням цього є приказки на єврейську тематику, що їх Франко записав й опублікував в окремому томі «Етнографічного збірника». Короткий реєстр антиєврейських стереотипів, складений на підставі цих приказок, виглядає так: євреї боягузливі та недоумкуваті, не вміють виконати найпростішої селянської роботи. Вони прибрали до рук усю торгівлю, а що ведуть її нечесно, то єврей є синонімом 344