Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 343
Розділ 14. Франко та його євреї
кооперативів на селі, з другого, створювало враження, що кожна група
вдирається в життєвий простір іншої і загрожує самим підставам її іс
нування 30 .
Під кінець XIX ст. образи «типового галичанина» слабо відображали
нові суспільні умови, бо галицьке єврейство було вже далеко не однорідним.
Соціяльно та культурно від нього відокремлювалися сім’ї багатих секу
ляризованих банкірів, підприємців, великих землевласників і щодалі більша
верства представників «вільних професій»: лікарів, адвокатів і світської
інтеліґенції. Тоді як соціяльна структура руського суспільства істотно не
змінилася: головною фігурою тут залишався селянин, у ремеслі – тип дріб
ного ремісника, а чиновники становили лише 0,4% (у 12 разів менше, аніж
серед євреїв!) 31 . Різниці у темпах та характері соціяльної трансформації
створювали враження «єврейського успіху» чи «єврейської змови» –
відповідно до того, як був наставлений спостерігач. Це почуття було тим
гострішим, що політично євреї залишалися дуже малозначущою силою, а
тому «єврейський успіх» посилював підозру у «єврейській змові».
За таких обставин неважко зрозуміти, чому так швидко утверджувалася
в Галичині ідеологія антисемітизму. Перші програмові антисемітські
праці – «Про метод і цілі досліджень єврейського питання» Теофіла Ме
руновіча (1879) 32 – появилися тут одночасно з німецькими публікаціями,
від яких починають відлік модерного антисемітизму («Шлях до пере
моги німецькости над єврейськістю» Вільгельма Мара) 33 . На початку
1880-х рр. антисемітизм, як твердили львівські засимільовані євреї, проник
у кожний закуток галицького життя 34 . Антисемітизм особливо активно
використовувався як засіб політичної мобілізації селянства, як польського,
так і руського 35 . А від кінця XIX ст. стає серцевиною в ідеології та практиці
ендеції – партії польських націонал-демократів, дебют якої на політичній
сцені знаменував перехід польського націоналізму на стежку етнічної
ксенофобії 36 .
Характеризуючи єврейське питання в Галичині, треба, однак, пам’ятати,
що попри сильну напруженість у стосунках між євреями, поляками та
русинами (у певні моменти її можна було означити як взаємоненависть)
аж до Першої світової війни тут, на відміну від сусідніх земель Російської
імперії та угорської частини Габсбурзької монархії, ніколи не доходило
до масових масштабних погромів 37 . Причини цього галицького феномена
потребують окремого дослідження. Дві з них, однак, очевидні. Першою
є існування розбудованого політичного і публічного життя, що, ніби
громовідхильник, переводили частину конфлікту в леґальну сферу й тим
3