Частина друга. Франко та його суспільство
і ззовні, було дуже тяжко переступити 24. Однак від середини XIX ст. навіть у Галичині вони почали зазнавати поступової корозії. Початок поклало поширення ідей єврейського просвітництва – Гаскали, яка закликала євреїв залишатися правовірними іудеями вдома, але бути « нормальними людьми » на вулиці. Гаскала відкрила двері для асиміляції « галіціянерів », спочатку для німецької, а після впровадження галицької автономії – польської 25. Значну роль для розмивання внутрішніх рамок зіграла правова емансипація євреїв. Переломним моментом послужила конституція 1867 р. Вона визнала їх як окрему релігійну спільноту( Religionsgemeinschaft), щоправда, не як народність( Volksstamm), і, хоч не дала євреям рівних прав як групі, зліквідувала особисті обмеження, як-от право купувати землю, вступати до ремісничих цехів, займати державні посади чи бути університетськими професорами тощо 26.
Емансипація й асиміляція збудили віру, що покращання суспільноекономічних умов покінчить з ізоляцією євреїв – подібно, як зліквідування панщини вселяло надії на інтеґрацію селян у модерне суспільство. Для молодого емансипованого покоління галицьких євреїв 1880-х років це було так само певно, як переконання марксистів у перемозі пролетарської революції 27. До певної міри ці надії мали під собою підставу. В останні десятиліття XIX ст. можна говорити про щось на зразок ексодусу з традиційного іудейського суспільства, головно молодих людей, сповнених амбіцій зробити секулярну кар’ єру 28.
Іронія ситуації полягала в тому, що ліберальні нововведення не завжди послаблювали напруженість у стосунках між євреями та неєвреями. За приклад можна взяти поширення лихви. Закони 14 червня і 1 листопада 1868 р. дозволяли лихварям брати довільний відсоток за позику, а селянам – вільно розпоряджатися своїми господарствами. Селяни мали постійну потребу в грошах: щоб сплатити щораз більші податки, прогодувати сім’ ю у час передднівку, справити хрестини, весілля чи похорони тощо. Найчастіше єврей був єдиним, до кого можна було звернутися по допомогу. Оскільки формально ніяких обмежень не існувало, кредитор брав високий відсоток, часто – вищий, аніж ті прибутки, які могло приносити селянське господарство. У результаті лихварство і ліцитації – продаж господарств за борги – стали одними із найбільших соціяльних лих пореформенного села 29.
Трансформація традиційних ролей єврейського та неєврейського населення створювала нові поля конфлікту. Скуповування євреями земель у селян і поміщиків, з одного боку, і виникнення християнських торговельних
342