Розділ 14. Франко та його євреї
шахрая. Вони « нечисті », геть усі уражені заразними хворобами(« пархами », тобто коростою), і нагадуванням про їхню « нечистість » є численні приказки, що порівнюють їхній образ із найнечистішими функціями людського тіла. Вже тільки цього переліку досить, щоб зрозуміти неподоланність відстані між місцевими християнами та євреями: останні в очах перших виглядають майже як каста, і то як каста недоторканних. Однак євреї є кастою особливою, бо піднеслися над християнами: надзвичайно кмітливі та шахраюваті, вони немилосердно визискують селян. Єврей є абсолютно « чужим » для селянина також через свою релігію, покликанням якої є мучити й навіть убивати християн. Євреям не буде спасіння на тім світі, але й на цьому вони не заслуговують на християнське співчуття і допомогу. Тому в місцевих приказках особливо дістається тим християнам, які прислужують і допомагають євреям 40.
Неґативний образ єврея переважав, але не був єдиним. Чимала група приказок зображала євреїв досить нейтрально( хоча часом і насмішкувато). Деякі з них були відгомоном забобонів: побачити єврея уві сні або коли він переходить дорогу – добрий знак. Окремі приказки виражають думку, що часом християнин може бути гіршим за єврея та повагу до євреїв за те, що вони тверді у своїй вірі. Дві приказки стоять цілком осторонь як ствердження толеранції: « Зле з жидом, але й без жида » і « Як не кожний жид паршивий, тай не кожний хлоп свиня »( остання приказка є відповіддю на поширений єврейський антиселянський стереотип) 41. Однак вони не заперечують стереотип, а лише пом’ якшують його.
Значну частину приказок на єврейську тематику Іван Франко зібрав у Нагуєвичах і сусідній Ясениці Сільній. Знайомство з місцевими настроями на підставі приказок наводить на думку, що Франко змалку мав більше шансів стати антисемітом, аніж семітофілом. Однак його дитинство було відносно вільним від цих стереотипів. Один із його найраніших спогадів про євреїв стосується того, як мати якось принесла з села кілька єврейських пасок, що їх дістала від нагуєвицької шинкарки:
– Діти, – гукнула мати до мене й до моїх братів і сестри, – дивіться, що дала мені для вас Сура.
Вона поламала сухі пляцки і поділила поміж нас. –« Їжте, це жидівська паска. Правда, люди кажуть, що в ній є кров християнських дітей, але це дурниця ».
– Це було перше живіше враження, що лишилося мені з мого дитинства про жидівство. Заразом була це перша звістка, яку я дістав про байку за кров. Мати сказала свою думку про це так спокійно й рішуче, що ми тільки
345