Розділ 13. Франко та його жінки
з росіянками, щоб підкреслити, що « вони не шовіністи-українці ». Також із росіянками одружувалися « полохливіші українці », щоб у такий спосіб відвести від себе підозри в українофільстві. Тимчасом Володимир Антонович у своїх лекціях з антропології доводив, що подружжя між українцями та росіянами взагалі не можуть бути щасливими. Українці у таких шлюбах нібито культурно понижуються і гинуть для української нації, родина ж завше виходить якось особливо ворожа до українців. Антонович перед тим, як стати істориком, був студентом медицини й лікарем, тому його лекції з антропології сприймалися як особливі варті довіри 87.
Тому в шлюбі Івана Франка з Ольгою Хоружинською громадівці- « культурники » бачили перш за все втілення своїх теорій. Найголовнішим було те, що це був перший всеукраїнський « соборний » шлюб, що поєднував двох українців по два боки австрійсько-російського кордону. У тому сенсі цей шлюб мав бути ніби малою моделлю української нації. Ідея поєднати Галичину з « великою Україною » в образі Франка та Хоружинської була лейтмотивом промов і тостів під час їхнього шлюбу в Києві у 1886 р. 88 Вся історія Франкового шлюбу, від освідчення до одруження, вмістилася у два короткі візити до Києва. Молоді члени Київської громади не приховували свого розчарування обставинами заручення Франка з Хоружинською, що все було зроблено « несолідно » і « похапцем ». Ореол Франка з того часу в їхніх очах трохи потьмянів 89.
Франків шлюб був символом поєднання двох Україн, але в інший спосіб, аніж це задумували його архітекти. Він символізував ті численні культурні відмінності й перешкоди, що пролягали на шляху до порозуміння між « західняками » і « східняками » 90. Ці відмінності проявилися ще під час Франкового листування з Хоружинською, до шлюбу: він докоряв їй за брак пунктуальности у листуванні, вважаючи це культурною різницею – бо в Европі і в Галичині так не роблять [ 48: 557, 591 ]. Галицьке суспільство сприйняло Ольгу Хоружинську досить насторожено, як « росіянку », і ставило Франкові у докір, що він не одружився з галичанкою 91. Франкова дружина видалася галичанам занадто « поступовою » та демократичною у поглядах і поведінці. Через це вона нібито не могла бути доброю господинею, не вміла достосуватися до обмежених фінансових ресурсів, і, в кінцевому рахунку, не змогла дати своєму чоловікові сімейного щастя: « На Україні вона була би зовсім на місці, а в Галичині не вміла дати собі ради » 92.
Сімейне життя Франка не було позбавлене радостей. У них народилося четверо дітей. Його дружина була дуже помічною у багатьох громадських справах, і до її порад він дуже часто прислуховувався, покладаючись на її
329