Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 318
Частина друга. Франко та його суспільство
викликали не лише їхні соціялістичні погляди, але й виступ підсудного
Павлика на тему «вільної любові». Цей виступ шокував публіку, в тому числі
й прихильну до заарештованих, і став предметом для анекдотів. Найбільше
збурив приклад, яким Павлик арґументував ідею «вільної любові»: статеві
стосунки між людьми мають бути як «серед пташок» 44 .
Франко і Павлик повели фронтальну атаку на тогочасну ідею та практику
шлюбу, особливо на ту другорядну і принизливу роль, що на «цвинтарі,
котрий звуть сім’єю» (вислів Павлика) 45 , відіграє жінка. Шлюб, на їхню дум
ку, має бути рівноправним союзом, скріпленим почуттям любові. Вірний
своїм новим переконанням, Павлик ставив відносини селянської молоді
у приклад. Ці відносини, на його думку, є набагато шляхетніші і щиріші
супроти облудности стосунків між «панянками» і їхніми «амантами».
Сільська любов проявляється нераз ніжніше, хоть правда, й мужніше,
ніж можуть собі подумати люде вищих станів <...>. По всьому видно, що
мужик не підняв би такого крику проти зрівняння жінок з мужчинами, як
це чинить загал мужчин у вищих верствах 46 .
Перед в атаці на тогочасні стосунки між чоловіками і жінками вів
Павлик. За оповідання «Ребенщукова Тетяна» (1878) про «жіночу не
волю» притягли до судової відповідальности та засудили до тюремного
ув’язнення 47 . Франко залишався у тіні свого запальнішого друга. Його
написане раніше (1876) оповідання «Лесишина челядь» [14: 254–264] теж
містить проповідь вільної любові. Однак стриманіший тон і досконаліша
мистецька форма зм’ягшили публічну реакцію 48 . Франко радив Павликові
не ставити жіноче питання на перше місце – раз, що вважав це тактичною
помилкою, оскільки воно піднімає хвилю сильного роздратуваня серед
багатьох, у т.ч. «наших людей», два, що стратегічно воно поступається за
своєю важливістю перед іншими економічними та культурними питаннями.
«Вірте мені, що з жінок, особливо молодших, ви швидше поробите
соціялісток при помочі фізіології та економічної теорії, ніж при помочі хоч
би й як досадних образів побутових з жіночого життя. Фоґт, Дарвін, Лянґе
і др. швидше перероблять наших жінок, аніж Жорж Занд і Островський»
[48: 215].
У молодого Франка тема «вільної любові» виступає виразно і від
крито лише раз – у вірші «Товаришам з тюрми», де він перелічує гасла
радикального руху, і то на останньому місці:
318