Частина друга. Франко та його суспільство
сукні. І не лише власною охотою: священицькі сини-студенти, живучи по містах, критично, а то й насмішкувато поглядали на своїх « селючок »-сестер: невдоволені їхнім одягом, манерою, освітою, вони ставили їм за приклад міських панночок. Результатом було, серед іншого, бажання освічених хлопців одружуватися з міщанками. За таких умов самого лише багатства та суворого дотримання моралі вже було замало, щоби залишатися привабливою нареченою. Належало знати мови, вміти малювати і грати на музичному інструменті, читати і знати модну літературу. А це передбачало розбудову системи жіночої освіти, можливості якої у Галичині були дуже обмеженими. З іншого боку, потреба нареченої виглядати освіченою суперечила загальній думці, що освічена жінка не може бути доброю матір’ ю та господинею. У галицькому високому світі у 1870 – 1880-х рр. поширився зневажливо-образливий термін « емансипантки » – так називали дівчат, які поводяться « ненормально » і завертають собі голову різними « новійшими теоріями » 35.
На шлюбній політиці позначилося проникнення у Галичину нової літератури і модерних ідеологій. Читання французьких та інших західних романів розпалювало у молодих дівчат бажання романтичної любові. Захоплення творами мадам де Сталь, Жорж Санд, Шарлоти Бронте і знайомство з працями позитивістів приводило до розуміння принизливого становища жінки у суспільстві й до бажання виправити цю несправедливість 36. Поширення націоналізму теж входило у конфлікт із тогочасними нормами. Цей конфлікт можна показати на прикладі міжетнічних шлюбів. Такі шлюби були рідкісними на селі, але поширеними у містах, особливо у столичному Львові, де частка їх коливалася між однією і двома третинами( див. таблицю 8). Розвиток русько-українського руху змушував ставити собі запитання: чи може руський патріот одружитися з полькою? Існувало переконання, що жінка-полька засимілює не лише дітей, але й чоловіка, а тому він пропаде для « національної справи ». Тому члени руської учнівської громади у Дрогобицькій гімназії 1860-х років складали клятву « заради добра Русі » одружуватися тільки з руською дівчиною 37. Володимир Барвінський у вірші, надрукованому у студентському журналі « Друг » у 1876 р. просив не сміятися з нього за те, що він « ляшку полюбив » 38.
Русько-польський антагонізм набирав виміру протиставлення між традицією й емансипацією. Дочок із руських священицьких і міщанських сімей, які слідували за культурними зразками більш емансипованих польських дівчат, називали « Вандами »( за поширеним польським жіночим ім’ ям). Вони були предметом численних карикатур у руських газетах і журналах.
316