Частина друга. Франко та його суспільство
людьми [ 26: 213 ]. Причина тут полягла не так у народних звичаях, як у тиску нових економічних обставин. За таких умов вигідний шлюб « становить не раз для родичів єдиний рятунок від економічної загибелі » [ 26: 214 ].
Емоційна і сексуальна прив’ язаність є невідлучним супутником кожної людини. Але в традиційний укладах сімейного життя острівці, де ці почуття могли проявитися вільно, були обмеженими. Це були передшлюбні стосунки, набагато рідше – стосунки між чоловіком і жінкою у шлюбі, порівняно часто – стосунки поза шлюбом. Історія стосунків у сім’ ї, в якій народився і виріс Франко, подає приклади й господарської конечности, й емоційної прив’ язаности. Нагадаймо, що з усіх двох мужчин і трьох жінок, які були його справжніми чи названими батьками, жодна особа не дотрималася року жалоби по смерті свого партнера, як того вимагала церква: батько Яків Франко одружився два тижні по смерті своєї першої жінки; мати Марія Кульчицька – півроку по смерті свого чоловіка; по її смерті її чоловік Гринь Гаврилик одружився за два з половиною тижні. Шлюб між рідними батьками Франка мав всі ознаки шлюбу з розрахунку. Ми не знаємо достаменно, чи до цього розрахунку додавався емоційний зв’ язок. Цьому могла перешкоджати велика різниця віку між ними. З іншого боку, не збереглося жодного свідчення, що батько Франка коли-небудь виявив до своєї жінки силу чи грубість. У кожному разі, якщо в основі їхнього шлюбу лежав розрахунок, то цей розрахунок виявився вдалим: Франкова мати одружилася з мужчиною, що мав м’ яку і добру вдачу, жила у заможній сім’ ї, користалася з допомоги слуг і наймитів і, головне, дуже швидко народила підстаркуватому чоловікові синів-спадкоємців. Навіть коли між батьками не було любові, то залишалося місце для погідних стосунків – що в принципі відповідало тодішнім уявленням про ідеальну сім’ ю.
Всередині сім’ ї чуттєво-емоційний зв’ язок найчастіше укладався на лінії « мати – діти ». Однак і тут господарська конечність брала своє. Господарські обов’ язки жінки могли ставати на заваді материнським; час, що його жінка впродовж дня спромогалася приділити дитині, був порівняно малий. Догляд за меншими доручали старшим дітям( рідним або найближчих родичів) та бабусі. « Народна педагогіка » перебачала як заохочування, так і фізичне покарання дітей, і цей обов’ язок знову ж таки лягав головно на матір. За обставин, коли контакт матері й дитини міг бути обмежений у часі й нерідко діставав неґативне емоційне забарвлення, чуттєвий зв’ язок міг послаблюватися, навіть набирати неґативних ознак 20.
310