Розділ 12. Франко та його Борислав
Не можучи порозумітися між собою, і головні герої, і селяни-робітники гинуть через підступність Краусберґа. Як і Франко, Ґрушецький представляє « небувале у світлі бувалого »: беручи реальний історичний матеріял, він замовчує одні моменти й виопуклює інші, оздоблює їх своєю фантазією, щоби витримати наперед визначену ідеологічну лінію. Показовою є представлення історії Ван Гехта: автор поміщує бельгійця у польський табір, « змусивши » його закохатися у дочку Братковського. Ґрушецький, однак, замовчує той факт, що серед « дрогобицької кліки », жертвою якої став Ван Гехт, поляки фігурували нарівні з євреями. Ба більше, щоб максимально відчужити для читача праведників-поляків від злочинців-євреїв, повістяр подає справу так, нібито Краусберґ власноруч убив Ван Гехта.
В українській літературі поруч із Франком як автором, який так багато писав на бориславські сюжети, можна поставити Стефана Ковалева. Він народився у селянській сім’ ї на Дрогобиччині, вчився у школі василіян у Дрогобичі, а по закінченню Львівської вчительської семінарії його направлено працювати вчителем у Бориславі. « Тут я побачив дива, яких до сеї пори не лучалося мені видіти, стрічався з різнородними, заграничними людьми з Америки, навіть з Австралії, бачив нужу, деморалізацію нашого бідного беззащитного народу і кричати не міг:“ За що б’ єш? Йой, за що б’ єш?..”, то і почав писати, і тото мене тихомирило » – писав він у листіавтобіографії 91.
Біографи Ковалева навіть називають його « учнем Франка » 92 – поза тим, що Ковалів знав Франка і дуже його поважав, таке твердження є сумнівним. У творах Ковалева не видно слідів соціялістичної ідеології, хоча писати він почав іще на початку 1880-х років, коли Франко вже опублікував свої перші бориславські твори з виразно соціялістичною спрямованістю 93.
Ковалів писав тільки оповідання і нариси, і за його довгу літературну кар’ єру їх назбиралося близько сотні. Ці оповідання можна трактувати як цикл: деякі персонажі переходять з оповідання в оповідання; якщо в одному виступають як другорядні особи, то в іншому – можуть стати головними героями оповіді. Об’ єднання різних оповідань через спільних діючих персонажів і спільні сюжети дозволяє бачити в них як би одну велику повість про Борислав. Головні теми оповідань Ковалева дуже схожі з Франковими: зникнення традиційного світу галицько-руського( українського) селянства під впливом розвитку промисловости та загальна деморалізація населення. Однак, на відміну від Франка, у нього відсутні « нові герої », робітники, свідомі своїх людських прав і готові стати до організованої боротьби. До теми робітничих виступів Ковалів звертається лише раз( в оповіданні « Хто
299