Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 297
Розділ 12. Франко та його Борислав
У єврейській літературі тема Борислава появляється аж після Голокосту,
коли мова заходить про місцевих євреїв, винищених під час Другої світової
війни, без жодної згадки про ранню промислову історію 86 . Чи була ця
мовчанка випадкова, можна тільки гадати 87 . Правдоподібним поясненням
є те, що більшість єврейських авторів із Галичини мешкали поза межами
своєї «малої батьківщини», і їхній життєвий досвід ніяк не був пов’язаний
із Бориславом.
Цей чинник був вирішальним для тих польських й українських авторів,
у творчості яких присутня бориславська тематика: як і Франко, вони так
чи так були пов’язані з Бориславом або народженням у ньому, або своєю
кар’єрою у цій околиці. Порівняння їхніх біографій показує ще одну
спільну рису: звертання до бориславської тематики мали чітке ідеологічне
підґрунтя 88 . В польській літературі у такому випадку однією з головних
сюжетних ліній ставала боротьба польських і єврейських капіталів. Для
прикладу можна взяти повість «У галицькому пеклі» («W piekle Galicyjs-
kim», 1896) Януша Роґоша (1844–1896). Якоюсь мірою і до певного часу
Роґош був alter ego Франка. Він, як і Франко, народився у шляхетській ро
дині, працював у різних польських лівих і ліберальних газетах і був дуже
плодовитим автором. На початку літературної кар’єри був прихильником
польсько-українського поєднання, однак у зрілому віці перейшов на
націоналістичні позиції. Літературні шляхи Роґоша і Франка зійшлися,
окрім бориславської теми, під час т.зв. кукізовського судового процесу
над польською шляхетською родиною, яка намагалася вбити місцевого
багатого священика, щоби врятуватися від розорення. Тут, утім, збіги
кінчаються і починаються суттєві розходження. Досить порівняти написану
на основі кукізовського процесу Роґошеву повість «Грабарі» («Grabarzy»)
та Франкову «Основи суспільности»: Франко намагається показати глибину
падіння підсудних-шляхтичів, натомість Роґош силкується їх обілити,
звинувачуючи у їхній біді суспільні низи.
У трактуванні бориславської тематики різницю помітно ще більше. В
повісті «У галицькому пеклі» Роґош розповідає історію бориславського
селянина Федька Яцищина, який втратив землю, батька, сім’ю і здоров’я
через підступність й обман місцевого єврея Янкеля. Найнявшися працювати
у Французьке товариство, Федько сходиться там із робітниками, обда
рованими вищою інтеліґентністю – з них, як пише Роґош, виростає ро
бітничий клас. Вони розкривають Федькові очі на те, що їхній спільний
ворог – євреї, і він здобуває нову мету в житті: помститися за свої крив
ди. Ця мить настає під час бориславської війни 1884 р. Федько з декіль
297