Частина друга. Франко та його суспільство
Антиєврейські виступи у Російській імперії 1881 р. та « Бориславська війна » 1884 р. заперечили саму ідею спільної міжнаціональної дії. Коли дійшло до масових робітничих дій, привабливішими для робітників виявився не соціялізм і страйки, а міжетнічна ворожнеча і погроми.
Наскільки ці події змусили Франка змінити погляд щодо Борислава? Він ніде не висловився про це відверто. Але гіпотетично його погляди можна встановити, проаналізувавши хронологію бориславського циклу. Повість « Борислав сміється » залишилася незавершеною, бо занепав журнал « Світ », де її друковано. Франко стверджував, що її закінчення мало ґрунтуватися на реальних подіях. Десь приблизно у тому самому часі у нього виник задум нової повісти « Андрусь Басараб » як продовження « Борислава ». Ця повість мала би розказати про ідеологічне дозрівання « побратимів » після тюремного ув’ язнення. Всі повісті – « Boa constrictor », « Борислав сміється » й « Андрусь Басараб » – мали становити трилогію, об’ єднану спільними героями та окремими сюжетними лініями 77.
У 1884 р., за декілька місяців перед Бориславською війною, з’ явилася друга редакція « Boa constrictor » 78. Проти першої версії зміни були мінімальні, радше мовного характеру. Єдиною серйозною сюжетною зміною було нове закінчення роману: покаяння, яке пережив Герман Ґольдкремер, у другій редакції виявилося короткотривалим. Скоро він стає тим, ким був раніше: холодним, безсердечним спекулянтом, байдужим до страждань і сліз своїх жертв.
В архіві Франка не залишилося рукопису другої редакції чи інших дотичних матеріялів, тому тяжко судити про причини, які змусили його змінити кінцівку повісти. Вірогідно, він змінив образ головного героя ради того, щоб надати внутрішньої логіки всій бориславській трилогії: виправдати й узасаднити поведінку Ґольдкремера у « Бориславі сміється », де він виступає як головний ворог бориславських робітників 79.
« Борислава » Франко не закінчив, а « Басараба » так і не почав. Востаннє про намір сісти за працю над новою повістю він згадував навесні 1884 р. Але вже тоді Франко відчував, що повість ніколи не буде написано. Як головну причину він називав брак часу через свою зайнятість у редакції літературного журналу « Зоря » [ 48: 426 ]. Протягом наступних трьох років жодного нового твору з бориславського циклу не з’ явилося.
Франко повернувся до цього циклу лише тоді, коли покинув працю з народовцями( 1886) і перейшов працювати до польських видань. Там він опублікував свої два оповідання: « Яць Зелепуга »( 1887) і « Задля праздника »( 1891). У 1899 р. Франко надрукував два останні оповідання з
294