Розділ 12. Франко та його Борислав
Дрогобичі двотижневик « Gazeta Naddniestrzańska »( 1884 – 1889). Одним із головних напрямків діяльности газети було викривання бориславських скандалів. Зокрема, вона реґулярно оприлюднувала статистику нещасних випадків, що їх намагалися приховати місцеві підприємці. Склад редакції газети був близьким до гуртка, в якому брав участь Франко: робітники, селяни, ремісники всіх трьох національностей. Хоч би як наївно виглядали спроби галицьких соціялістів початку 1880-х років створити соціялістичну українсько-польсько-єврейську робітничо-селянську громаду, ця програма, здавалося, спрацьовувала у випадку Дрогобича.
Справджувалися також і сподівання, що Борислав перетвориться на центр робітничого руху. Принаймні, 15 травня 1881 р. тут сталася подія, яка залишила помітне місце у розвитку робітничого руху в Галичині: поліція вперше застосувала проти робітників вогнепальну зброю. Під час виплати тижневої зарплати у Французькому товаристві мінерального воску між робітниками й адміністрацією виник конфлікт, дирекція викликала поліцію, а робітники з криком « Ура!» кинулися її роззброювати. Поліціянти відкрили вогонь, смертельно поранивши одного з напасників 69. « Хрещення вогнем » відкривало новий, героїчний період в історії галицького соціялістичного руху 70. Для Франка ж « бунтація » робітників французької компанії була свідченням, що дотеперішній спокій у стосунках між робітниками та підприємцями не є тривким [ 26: 190 ], і можна чекати нової хвилі робітничого протесту, а відтак перетворення Борислава на центр соціялістичного руху.
Але дальший розвиток подій пішов цілком іншим шляхом. Французька кампанія під впливом бунту 1881 р. вирішила « цивілізувати » свої стосунки з робітниками. Щоб запобігти повторенню подібних інцидентів, вона зініціювала створення робітничого товариства взаємодопомоги і взялася будувати для робітників гуртожитки. Така ініціятива створила загрозу для місцевих підприємців, які не мали ані бажання, ані коштів робити щось подібне для своїх робітників. А ті відтепер, наймаючись на роботу, виявляли менше згідливости, очікуючи від місцевих підприємців якихось дій за прикладом французької кампанії.
У стосунках між робітниками і підприємцями існував чинник, що робив їхні взаємини особливо небезпечними: більшість дрібних підприємців були євреями, більшість робітників – християнами, руськими або мазурськими селянами, або ж чеськими фаховими робітниками. Суспільні антагонізми накладалися на релігійні та етнічні стереотипи, і за кожного напруження ситуації це поєднання утворювало вибухову суміш.
291