Частина друга. Франко та його суспільство
constrictor »( 1878) – одночасне розорення місцевих селян і фантастичне збагачення підприємців – також пов’ язані з цим процесом. Суголосність того, що Франко пише, і того, що він перекладає, навряд чи могла бути випадковою 45. Марксів « Капітал » дав йому розуміння цих процесів не просто як локального явища, а як частини світового процесу, в якому Борислав є лише однією з ланок утвердження « капіталістичного способу виробництва » на земній кулі.
Франко персонофікував капіталізм в образі страшного удава – Boa constrictor – що витискує з людини її людські почуття й доводить її до загибелі. Головний герой Франкової повісти, Герман Ґольдкремер, рано осиротілий єврейський хлопчик із Дрогобича, щоб вижити, перепробував різні заняття, й нарешті йому несподівано пощастило у Бориславі. У погоні за багатством він відчужується від свого середовища та власної сім’ ї й ледве не гине від рук свого здеморалізованого сина Ґотліба. Повість закінчується тим, що ¢ ольдкремер, усвідомлюючи руйнівну силу капіталу, знищує картину з удавом, що висить у нього в кабінеті 46.
Бориславська тема для молодого Франка не була просто шляхом до літературного успіху. Вона ще й давала добру нагоду для пропаґанди певних ідей, які мали тим більший шанс на успіх серед галицько-руської читацької публіки, що прибиралися у талановиті літературні форми. Але Франко не спинявся на цьому. Влітку 1879 р. у нього виникає задум нової повісти, « Борислав сміється ». У листі до Ольги Рошкевич Франко( вересень 1879 р.) так характеризував цей задум:
Це буде роман трохи на обширнішу скалю від моїх попередніх повістей і побіч життя робітників бориславських представить також « нових людей » при роботі, – значить представить не факт, а так сказати, представить в розвитку то, що тепер існує в зароді. <...> Головна річ – представити реальне небувале серед бувалого і в окрасці бувалого. [ 48: 205 – 206 ]
« Борислав сміється » випадає з усього бориславського ряду, будучи одинокою спробою змалювати організований робітничий рух у нафтовому басейні. Як раніше повість « Петрії і Довбущуки », Франко писав « Борислав сміється » спеціяльно для журналу і друкував порціями, від січня до листопада 1881 р., мірою готовности наступної частини. Але, на відміну « Петріїв і Довбущуків », нова повість нібито мала базуватися на реальних подіях: великому робітничому страйку, який кінчився великою пожежею в Бориславі. Франко за різних нагод наголошував реальність зображуваних
286