Частина друга. Франко та його суспільство
смертю, відповідаючи на запитання анкети про свою освіту, він написав: « Науки високої не посідаю... [ але ] через читанє книжок і газет, все ж таки чоловік трохи розумнішим зробився, – а принаймні від дурнійшого » 104. І, нарешті, – і що найважливіше – існують докази, що селяни принаймні почасти сприймали ідеї, які їм намагалися донести соціялісти. Нагадаймо, що на Атанаса Мельника так вплинула стаття Анни Павлик, що він аж захотів із нею одружитися, а Петро Берегуляк у спогадах зумів досить точно відтворити зміст Франкового виступу у Добрівлянах по кількох десятках років після описуваних подій 105.
Селянське розуміння, як і пам’ ять, були вибірковими: вони сприймали ту частину соціялістичного послання, що резонувала з їхніми очікуваннями і світоглядом, і пропускали повз вуха або ж погано розуміли загальні абстрактні принципи. Франко любив покликатися на твердження німецького реформатора Міхаеля Фліршайма про те, що Deutschland( Німеччина) насправді є Deutsch Land( німецька земля), тобто не та земля, де живуть німці, а та земля, якою німці володіють [ 44 / 2: 109 ]. Для розв’ язання земельного питання у Галичині Франко пропонував схожий принцип: « польська земля для поляків, а руська для русинів » [ 44 / 1: 573 ]. Така формула поєднувала соціяльне та національне питання у легко зрозумілий для селян образ їхньої нової батьківщини, де вони володітимуть землею. Саме таке поєднання робило успішною пропаґанду українських соціялістів під час революції в підросійській Україні, забезпечивши їм перемогу у виборах до Установчих зборів 106. А в австрійській Галичині воно стало основою діяльности Русько-Української Радикальної Партії, створеної у 1890 р. для політичної мобілізації місцевого селянства. Іван Франко був серед її засновників, а головні пункти її економічної програми базувалися на його працях та досвіді з середини 1880-х років 107.
Post scriptum
Галицький русько-український радикальний рух розпочався наприкінці 1870-х, і судити про його успіхи серед селянства на середину 1880-х років зарано. Так само тяжко судити про селянську свідомість декілька десятків років по тому, як скасування панщини розпочало її трансформацію. Докладний аналіз текстів, що постали з середовища т. зв. сільських « нотаблів », показує 108, що на середину 1880-х років соціяльна(« горизонтальна ») ідентифікація цієї найсвідомішої частини галицького селянства переважала над національною(« вертикальною ») – хоча можна
272