Розділ 11. Франко та його селяни
часто не розуміли підставових символів віри. « Не раз траплялося – писав візитатор наприкінці XVIII ст., – що запитані на катехизації: що таке свята Трійця? відповідали: Мати Божа; а хто такий Христос? Трійця свята. Або ж в іншому місті: чи ти християнин? християнин; а чи віруєш в Христа? Вірую; а хто ж такий Христос? а вже того не знаю. Чи умре душа? Бог його знає. Чи воскресне тіло на суд Господній? не встане, і так далі...» 97
Фольклорні матеріяли, що їх збирав Франко, показують, що за сто років мало що змінилося. Він наводив приклади, як селяни перекручували найзвичайніші молитви через їх нерозуміння, наприклад, « мняця » замість « во ім’ я отця », « яков на небі, яков на землі » замість « яко на небі, так і на землі ». Франко робив висновок, що « люди слухають писання тому, бо се с в я т е письмо, але не тому, що розуміють читане » [ 35: 241 ] 98.
На підставі цих розсіяних у часі і просторі, але численних свідчень можна вивести певну тенденцію « первісного непорозуміння », властивого для спілкування між освіченими й неосвіченими класами, у ті моменти, коли вони шукають між собою зближення заради спільних( як вони думають) цілей. Чи був Франко жертвою такого непорозуміння? Був, і то не раз. До наведених више прикладів, почерпнутих із його молодечих років, можна навести інший, узятий з пізнішого часу. Його оповів Іван Кобилецький:
В кінці 1900 або на початку 1901 року я постарався відкрити читальню « Просвіти » в Ясениці-Сільній. На це відкриття я запросив Франка і ще живого тоді Михайла Кобилецького, на той час урядника в Городку- Ягайлонськім, і обидва вони приїхали. Цей приїзд є, на мою думку, дуже важливим до пояснення психіки нашого селянина того часу. Франко привіз із собою в подарунок для читальні цілу купу книжок, так що читальня в Ясениці мала найкращу бібліотеку в Дрогобиччині. Промову Франкову всі присутні вислухали з роззявленими ротами, надзвичайно уважно. Скінчивши свою промову, Франко пояснював книжки, що привіз, як їх треба читати і розуміти. На все це присутні на зборах не відгукнулися жадними оплесками. Михайло Кобилецький, підбурений таким дарунком Франка, витягнув 20 корон і поклав як дарунок для читальні. Тоді всі присутні почали кричати « славно » і плескати в долоні, аж вікна бряжчали. Франко зрозумів, що його книжки ніщо проти 20 корон Миколи Кобилецького, витягнув з кишені також 20 корон, поклав як дарунок для читальні, і аж тоді присутні вшанували його гучними оплесками.
Цей інцидент викликав велике обурення у ходачкової шляхти проти селян, і це обурення на мені окошилося. По скінченні відкриття читальні шляхтичі-господарі посходились до мого батька і разом з ним робили мені
269