Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 268
Частина друга. Франко та його суспільство
усною культурою, так само у Росії існував подібний розкол між політичною
мовою міст і словами, з допомогою яких селяни виражали свої власні
моральні та політичні концепції. Термінологія революції була чужою
мовою для більшости селян (а так само для великої кількости неосвічених
робітників) у більшості частин Росії. <...> В Україні, балтійських землях
і на Кавказі, де міські еліти відрізнялися від місцевого селянства етнічно,
це була буквально чужа мова 93 .
Це спостереження може так само бути слушним і для мирних, «не
революційних» часів – хіба що тоді воно не матиме такого драматичного
характеру для політичної долі тієї чи іншої країни, а тому менше приверне
уваги. Газета «Кіевлянинъ» писала у 1875 р.: «Бувають випадки, що чинов
ники та селяни, говорячи про одне й те ж, просто не розуміють один одного
<...>, а з простих слів селяни інколи роблять досить своєрідні висновки» 94 .
Історія руських провінцій Габсбурзької монархії дає багато прикладів
такого непорозуміння. Анонімний дописувач до української газети роз
питував людей із галицького села, які по недільній службі виходили з
церкви:
«...А що там, правду пан отець кажуть?» – «Та красно говорять» – «А що
говорили?» – «Та де нам простим се розуміти» 95 .
Інший дописувач розповідав про подібний досвід на Буковині:
Питаю раз на суді свідка Василя Гамаляка, 23 літного, православного па
рубка з Рогізної: «православної віри?» – «Га, борони Боже! я ще протоколу
жодного не мав [тобто не був суджений. – Я.Г.], це я перший раз у суді!»
Питаю знову раз в суді свідка Мариню Сологуб, 40 літню православну
ґаздиню, з Раранча: «якої віри?» – «я донька Данька» – одповіла. Питаю
знову 32 літнього господаря православного, Танаска Яремка: «якої ві
ри?» – «ковальської» – відповідає 96 .
Автор допису звинувачував у такому стані православних священиків, що
не дбають про просвіту народу і противляться заведенню на селі читалень
зі страху, що селяни перейдуть на уніятську віру (натяк на те, що частина
українських активістів у Буковині були галицького походження, тобто
греко-католиками). Матеріяли церковних візитацій показують, що селяни
греко-католики часто не могли висловити різниці між греко-католицькою та
православною вірами. Їхнє розуміння відмінностей зводилося до зовнішніх
ознак (як-от факт, що православні священики носять бороди, а греко-ка
толицькі, наслідуючи католицьких, голяться). Мало того: мешканці села
268