Частина друга. Франко та його суспільство
Першу її строфу – « Кохайтеся, чорнобриві / Та не з москалями, / Бо москалі – чужі люде, / Роблять лихо з вами » – за бажання можна прочитати як політичний маніфест українського націоналізму. Однак слідів такого прочитання серед селян виявлено не було. Селяни дуже неоднаково дивилися на Катерину. Дівчата і молоді жінки плакали над її долею, а в одному селі на Катеринославщині дівчата навіть поклали початок поеми на мелодію і співали як пісню. Парубки теж читали її охоче, але сміялися над Катерининим гріхом. Натомість старші та « поважні » селяни дратувалися поемою і лаяли її за « неморальний зміст »: « І нащо він( Шеченко) її писав? Негарна книжка ».
Назагал селянам було цікаво слухати Шевченкові поезії зі схожими на « Катерину » лірично-побутовими сюжетами – « Наймичку », « Причинну », « Утоплену », « Тополю ». Вони називали їх « казками ». Натомість зрозуміти поеми з історичними сюжетами їм було тяжче. Для цього треба хоч трохи знати історію, як знали її освічені класи( зокрема й Шевченко), – а цього знання сільським читачам не вистачало. Грінченко переказує розмову з освіченою молодою селянкою: вона дуже любила читати « Кобзаря » та історичні книжки й навіть сама складала вірші, проте мала великі труднощі з розумінням Шевченкових історичних поезій. Її цікавили не так описи гетьманів і конкретних історичних подій козацької історії, як ліричні пригоди головних героїв. Коли це діялося, вона здебільшого не знала, відповідаючи на запитання дуже приблизно: « до того врем’ я, поки ще люде не були панськими [ тобто кріпаками. – Я. Г.]». В історичній поемі « Гамалія » вона легко зідентифікувала Дніпро, але не знала, що таке гарем(« наче турецький будинок »), Візантія(« турецьке судно »), Хортиця(« це таке судно, що козаки у ньому їздили »). І вже зовсім незрозумілими для неї були Дарданели. У найпопулярнішому Шевченковому творі « Гайдамаки » ні ця жінка, ні інші селяни нічого не зрозуміли з « Інтродукції ». А їхнє ставлення до гайдамаків зовсім не було однозначно позитивним: вони не вважали, що гайдамаки робили добре діло, бо через них « стілько пропало народу ». Читання вголос поеми селяни не раз переривали розповідями про свої справи, якщо вони хоч якось були пов’ язані з сюжетом. Свій аналіз популярности Шевченкового « Кобзаря » на селі Борис Грінченко закінчував таким висновком: « Ми справді маємо великого поета, але в мужичій хаті його ще не знають або мало розуміють » 91.
Паралель між Грінченковими селянами, які читали Шевченка, і « селянами-соціялістами » з Волі Якубової та Добрівлян очевидна: в обох випадках інтеліґенція і селяни, звертаючися до одних і тих самих тек-
266