Розділ 11. Франко та його селяни
так удачно, що результат з того вийшов для мене дуже неприємно, бо м зістав узнанний винним збродні § 122 літера a і d закону карного. Суд тому нич не винен, а дуже мало шо, а хто тому найбільше винен, о тім не вже не тепер споминати » 88.
Гринь Римар тяжко поплатився за цю справу: у тюрмі він захворів на сухоти й по виході з ув’ язнення помер у 1893 р. на 42 році життя 89. О. Михайло Зубрицький писав після його смерти: « Сей чоловік при своїх спосібностях міг був би причинитися до піднесення селян в своїй стороні, коли би хто такий найшовся, що був би йому наказав до сего дорогу і з ним спільно трудився » 90. Зубрицький учився разом із Римарем і Франком у Дрогобицькій гімназії, всі троє зналися між собою, а тому його жаль із приводу Римаревої долі можна віднести на адресу Франка: очевидно, що в очах Зубрицького Франко не став таким наставником для Римаря.
Справа « селян-соціялістів » із Волі Якубової та Добрівлян показує, що ідейний вплив Франка навіть на « поступову » селянську молодь був досить обмеженим. З усіх ідей, які він та його товариші пропаґували у сільських читальнях, прищепився тільки антиклерикалізм. До соціялістичних гасел селяни здебільшого лишилися глухими.
Первісне непорозуміння: аналогії та паралелі
Щоб зрозуміти, що сталося у Волі Якубовій і Добрівлянах у 1882 – 1886 рр., треба вдатися до ширших порівнянь. Тут ми лишаємо ґрунт « твердих фактів » і вступаємо на хистку площину аналогій та інтерпретацій. Винагородою за ризик може бути краще розуміння тих самих фактів, що без обрамлення відповідним контекстом важать не аж так багато. Першою аналогією можуть послужити матеріяли про рецепцію Шевченкових творів серед українських селян, хоча стосуються вони не Галичини, а підросійської України, і то пізнішого часу. Зразу ж після того, як під час революції 1905 р. у Російській імперії було скасовано обмеження на літературу українською мовою, Борис Грінченко зорганізував опитування сільських учителів про те, наскільки селяни розуміють Шевченка. Одержані відповіді привели його до цікавих висновків. Головний полягав у запереченні того, що Шевченко, мовляв, є « народним поетом », який писав як « народ », і тому народ його розуміє. Не існує, вказував Грінченко, чогось такого, як однакове сприйняття Шевченкової поезії.
Найпопулярнішим Шевченковим твором була трагічна історія молодої дівчини, зведеної та покинутої російським офіцером, – поема « Катерина ».
265