Розділ 11. Франко та його селяни
Я читав їм деякі дрібні штуки:“ Марію”,“ Сон”,“ Кавказ” і др. Просто поражені були, як могло на нашій мові бути щось таке написане!» [ 48: 301 ]. У листі до Драгоманова, написаному роком пізніше( 4 грудня 1883 р.), Франко повідомляв, що « Шевченкова поема » розходилася масово по селах Дрогобицького, Стрийського і Перемиського повітів, « по селянах, читальнях і попах », а в Дрогобичі її читали ремісники, навіть євреї. « О“ Марії”, – писав він у цьому листі, – говорив я з одним мужиком – чоловік мислячий і очитаний у церковних речах, а також і в світськім дещо трохи( колись-то він мене малого за два тижні навчив читати). Він дуже дивувався за передмову і падкував, як то може бути, щоб євангелісти говорили один так, а другий інакше.“ То на такий спосіб де ж правда є?”» [ 48: 387 ].
Шевченкова « Марія » разом зі збірками « Молот » і « Дзвін » та двома іншими женевськими виданнями- « метеликами »(« Про хліборобство. Розмова третя. Як де земля поділена і як треба її держати » українською мовою та « Jan Brzoska » польською) були знайдені захованими у бочці з капустою у хаті одного з заарештованих. Вони послужили одним із головних доказів вини. При цьому найбільшого неґативного розголосу набула саме Шевченкова поема через її єретичний зміст. Атанасій Мельник, казали свідки, приносив до читальні женевське видання « Марії » і Талмуд і зачитував їх, щоб показати суперечності в догматиці християнської релігії і доказати людське, а не Боже походження Ісуса Христа. Заарештовані « при кожній сприятливій нагоді стверджували, що все, що учать священики, є неправдою, заперечували існування Бога, повчали, що чоловік не має душі і гине як скотина » 78.
Судовий процес над « селянами-соціялістами » з Добрівлян і Волі Якубової проходив у Самбірському окружному суді 30 травня – 3 червня 1886 р. Звинувачених судили як тяжких злочинців: процес відбувався при зачинених дверях, і пресі було заборонено повідомляти про його перебіг. Підсудним поставлено в провину підбурювання проти різних суспільних верств і проти власности, висміювання релігійних обрядів і самої релігії, образу маєстату( чести австрійського імператора). Суд присяжних через відсутність достатніх доказів звільнив підсудних від звинувачень у нелеґальній соціялістичній пропаґанді, зате визнав винними щодо інших статтей звинувачувального акта. Григорія Римаря та Григорія Берегуляка було засуджено відповідно на два і півтора роки ув’ язнення суворого режиму. Інші оскаржені одержали інші терміни, а одного цілковито виправдали 79.
263