Частина друга. Франко та його суспільство
« старших ґазд », авторитет якого був загрожений діяльністю значно молодших за нього читальників. До нього приєднався й місцевий священик о. Михайло Гарбінський. Спочатку він підтримував читальнянський рух, однак пізніше став його ворогом через те, що читальники зажадали від нього зменшити плату за церковні триби, як того вимагало австрійське законодавство. На бік читальників став священиків син Павло, один із засновників читальні. За це батько вигнав його з дому, і той мусив спочатку жити серед селян, а потім найнятися робітником на залізниці. Spiritus movens опозиції був молодий( у 1882 р. двадцятиоднорічний) селянин Атанасій Мельник. У 1883 р. його прихильники вчинили переворот у читальні, обравши Мельника головою і виключивши з неї семеро своїх опонентів. Мельник звинуватив стару владу у зловживанні громадськими грошами. На виборах 1884 р. його партія здобула більшість у сільській раді( 10 із 18 радників), а у 1885 р. йому забракло одного голосу, щоби стати сільським війтом 64.
У Добрівлянах ситуація на початку була порівняно спокійніша. « Читальня ту не має багато прихильників найбільше через те, що нема кому добре повести її, і зацікавити та захопити людей до вписування в члени. Рух взагалі дуже млявий », – признавалися місцеві провідники у відповіді на анкету про стан читальнянського руху 65. Суспільну злагоду вдалося втримувати завдяки о. Антону Чапельському, знаному і любленому в селі за добру вдачу( зокрема, він не брав плати за триби від бідніших селян). До провідника місцевої читальні Гриня Римаря отець ставився ніби до власного сина: Чапельський рано помітив вроджені таланти малого хлопця, наполіг, щоб його послали до гімназії. Коли Римар вернувся з військової служби й обійняв посаду спочатку жандарма, а потім громадського писаря, стосунки між ним і о. Чапельським залишалися дуже дружніми. Але в 1884 р. вже старий і хворий о. Чапельський уступив парафію своєму зятеві о. Йосифові Яворському, і становище змінилося. Причина напруження була та сама, що й у Волі Якубовій: молодий священик виявився таким же зажерливим. Його заміна о. Грабовенським уже не могла зарадити справі, конфлікт зайшов надто далеко. Врешті-решт священики з обидвох сіл донесли про шкідливу « соціялістичну аґітацію » в читальнях єпископській канцелярії у Перемишлі, а та переправила донос у дрогобицьке староство для розслідування справи. У березні 1886 р. Мельника, Римаря і ще трьох селян заарештували, а згодом доправили до Самбора для суду 66.
Боротьба « селян-соціялістів »( як називали їх в офіційний матеріялах та в газетах) за владу в громаді й конфлікт зі священиком були тільки
260