Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | страница 255
Розділ 11. Франко та його селяни
– Чуєш, чуєш, Катерино! [Катерина – жінка Олекси. – Я.Г.] Слухай,
що він говорит! Розумієш усьо? Ох, брате, брате любий! Чень то бог дасть,
що з наших Сторожів буде колись світові якась користь, бодай на макове
зерно! Най тебе бог держит на тій дорозі, коли-сь раз на ню став!
Він кинувся обнімати і цілувати мене. Катерина, втираючи сльози
рукавом, також зблизилася ідо мні, малі Сторожі обступили мене, ще
бечучи та обзираючи. В моїх очах по двох довгих-довгих літах перший
раз закрутилися чисті сльози зрушення. Весь світ мені прояснився, нова
сила вступила в мене, немов се кожде з тих бідних, прибитих недолею,
погорджених людей частину свого життя, своїх надій, своєї сили вливало
в мене!..
Але що ж добродії, – такі хвилі лучаються тільки «проскрибованим»,
так, як той тільки чує вдесятеро живіше красу життя, хто стояв під ножем
ката! Правда, життя «проскрибованого» часами сумне і важке, але серед
наших гнилих обставин його тільки й можна назвати житттям. Внутрішній
супокій, сила і ясність переконань, чиста совість і боротьба, вічна,
ненастанна боротьба против темноти, фальші і дармоїдства! А ще до того
такі хвилі, з котрих одна стоїть за все життя, життя в затрутім, удушливім
воздусі недумства! Ех, добродії, для самої боротьби, для кількох таких
хвиль варто плюнути на всі «пута», варто стати «проскрибованим»! [15:
57–58]
Оповідання «Моя стріча з Олексою» вважається першим в українській
літературі зображенням ідеалу соціялістичного суспільства 39 . Матеріяли,
пов’язані з перебуванням Івана Франка після ув’язнення у своєму селі,
не містять жодного свідчення такої ентузіястичної реакції нагуєвицьких
селян 40 . Франко справді давав молодим селянам читати соціялістичну
літературу. Своєму товаришеві дитинства Іванові Яцуляку він надсилав
книжки та журнали. Але коли Франка почали переслідувати за соціялізм,
Яцуляк виніс усю літературу в поле і спалив – за що потім Франко йому
докоряв. Після ув’язнення 1880 р. Франко приходив до нього, розказував
йому «всякі речі про бідних людей, як терплять вони всілякі кривди. Роз
повідав, мусить кінчитися колись людська біда, як Тарас Шевченко заповів у
своїх творах». Але в Яцулякових спогадах нема нічого, що бодай наближено
нагадувало би сюжет «Моїх зустрічей з Олексою» 41 .
Є ще одне промовисте свідчення селянської реакції на Франка у часи
його короткого побуту в Нагуєвичах (1881–1883). Це є спогади адвоката
Івана Кобилецького, уродженця сусідньої Ясениці Сільної. На час опи
суваних подій мав 6–8 років (народився у 1875 р.):
255