Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | страница 255

Розділ 11. Франко та його селяни – Чуєш, чуєш, Катерино! [Катерина – жінка Олекси. – Я.Г.] Слухай, що він говорит! Розумієш усьо? Ох, брате, брате любий! Чень то бог дасть, що з наших Сторожів буде колись світові якась користь, бодай на макове зерно! Най тебе бог держит на тій дорозі, коли-сь раз на ню став! Він кинувся обнімати і цілувати мене. Катерина, втираючи сльози рукавом, також зблизилася ідо мні, малі Сторожі обступили мене, ще­ бе­чучи та обзираючи. В моїх очах по двох довгих-довгих літах перший раз закрутилися чисті сльози зрушення. Весь світ мені прояснився, нова сила вступила в мене, немов се кожде з тих бідних, прибитих недолею, погорджених людей частину свого життя, своїх надій, своєї сили вливало в мене!.. Але що ж добродії, – такі хвилі лучаються тільки «проскрибованим», так, як той тільки чує вдесятеро живіше красу життя, хто стояв під ножем ката! Правда, життя «проскрибованого» часами сумне і важке, але серед наших гнилих обставин його тільки й можна назвати житттям. Внутрішній супокій, сила і ясність переконань, чиста совість і боротьба, вічна, ненастанна боротьба против темноти, фальші і дармоїдства! А ще до того такі хвилі, з котрих одна стоїть за все життя, життя в затрутім, удушливім воздусі недумства! Ех, добродії, для самої боротьби, для кількох таких хвиль варто плюнути на всі «пута», варто стати «проскрибованим»! [15: 57–58] Оповідання «Моя стріча з Олексою» вважається першим в українській літературі зображенням ідеалу соціялістичного суспільства 39 . Матеріяли, пов’язані з перебуванням Івана Франка після ув’язнення у своєму селі, не містять жодного свідчення такої ентузіястичної реакції нагуєвицьких селян 40 . Франко справді давав молодим селянам читати соціялістичну літературу. Своєму товаришеві дитинства Іванові Яцуляку він надсилав книжки та журнали. Але коли Франка почали переслідувати за соціялізм, Яцуляк виніс усю літературу в поле і спалив – за що потім Франко йому докоряв. Після ув’язнення 1880 р. Франко приходив до нього, розказував йому «всякі речі про бідних людей, як терплять вони всілякі кривди. Роз­ повідав, мусить кінчитися колись людська біда, як Тарас Шевченко заповів у своїх творах». Але в Яцулякових спогадах нема нічого, що бодай наближено нагадувало би сюжет «Моїх зустрічей з Олексою» 41 . Є ще одне промовисте свідчення селянської реакції на Франка у часи йо­го короткого побуту в Нагуєвичах (1881–1883). Це є спогади адвоката Івана Кобилецького, уродженця сусідньої Ясениці Сільної. На час опи­ суваних подій мав 6–8 років (народився у 1875 р.): 255