Розділ 11. Франко та його селяни
афектувати селянську наївність » [ 33: 238 ]. Супроти такого способу письма повставали ті літератори та літературні критики, що обстоювали реалізм як головний творчий метод. Вони покликалися на авторитет Тараса Шевченка, який сам висміював таких романтиків: « Прочитали собі по складах“ Енеїду” та потинялися коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків. Е, ні братики, прочитайте ви думи, пісні, послухайте, як вони співають, як вони говорять між собою шапок не скидаючи, або на дружньому банкеті як вони згадують старовину, і як вони плачуть, наче справді в турецькій неволі або в польського магната кайдани волочать... Отак-от, братія моя возлюбленная. Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу » 33.
Творення українського селянства
Те, що у Шевченка проривалося у вигляді принагідних зауважень, у 1870-х роках стало розгорнутою програмою для нового покоління українських літераторів. Франко так характеризував це покоління: « Переважне хлопські сини походженням, соціялісти з переконання, молоді письменники взялися малювати те життя, яке найліпше знали – сільське життя. Соціялістична критика суспільного ладу давала їм вказівки, де шукати в тім життю контрастів і конфліктів, потрібних для твору штуки » 34.
Ця характеристика була автобіографічною. Пробуючи на початку 1880-х років дати короткі означення радикального руху, Франко на два перші місця поставив « любов до мужика » та « критика роботи інтеліґентних верств около піднесення народа »( третім й останнім була: « освіта на основі европейської позитивної науки ») 35. Відповідно до цих принципів, увесь навколишній світ у дзеркалі Франкової літератури набуває нової перспективи: він чітко поляризується на селян, позитивних героїв, та їхнів ворогів, героїв неґативних. Реальні життєві історії Франко переписує так, щоби підкреслити цю поляризацію. Герой оповідання « Отець-гуморист », « селянський син » Волянський, гине від побоїв свого вчителя-ченця. За основу цього сюжету Франко взяв кілька правдивих історій із часів свого навчання, – але учень дрогобицької школи Новосельський, що справді помер від побоїв учителя, не був селянською дитиною, як не були селянськими дітьми й жоден із двох реальних Волянських( в одного батько був священик, в іншого – працював на видобутку солі), а смерть того Франкового однокласника, що таки справді був селянським сином, не мала жодного стосунку до жорстокости вчителів 36.
253