Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 233

Розділ 10. Франко та його світогляд Становище українських соціялістів обтяжувалося певними ідеологічними стереотипами стосовно українського руху, що панували в середовищі їхніх найближчих союзників – польських і російських соціялістів. В українському соціялістичному русі вони вбачали ламання міжародної солідарности заради дрібних і партикулярних інтересів. Особлива небезпека для російських і польських соціялістів полягала в тому, що потенційно він міг вибити у них із-під ніг одну з найбільших територіяльних баз у Центрально-Східній Европі – з цього погляду, існування окремого литовського чи естонського руху становило меншу загрозу. Як повідомляв 1901 р. з Лондона Келєс- Крауз, група російських соціял-демократів, що гуртувалася навколо «Іскри», відкидала в принципі можливість існування окремої української соціял-демократичної партії. Дозволити українцям мати власну партію, на думку «іскрівців», було би «політичним самогубством» 46 . Тому діячі українського соціялістичного руху стояли перед дилемою: чи наближати час універсального тріюмфу соціялістичних ідей, жертвуючи своїми «партикулярними» національними стремліннями, а чи працювати на користь власного «національного відродження», ризикуючи ввійти у конфлікт із соціялістичними рухами сусідніх «державних» народів. На практиці ця дилема диктувала необхідність вибору – чи зберігати свою організаційну відрубність, а чи працювати в спільних організаціях із соціялістами «державних» націй. Зрозуміло, що той чи інший вибір організаційої структури наперед визначав характер майбутнього дер­­ жавного устрою українських земель у разі сподіваної перемоги со­ ціялістичної революції у цьому реґіоні: унітарна чи федеративна побудова со­ціялістичного руху передбачала унітарний чи федеративний характер майбутньої польсько-української (чи, відповідно, російсько-української) со­ціялістичної держави, тоді як існування відрубної української со­ ціялістичної партії могло би стати ґарантом політичної самостійности України. Молодий Франко, як і Павлик, у всіх цих суперечках перебував під сильним впливом Драгоманова. Драгоманов не лише винайшов формулу поєднання соціяльних і національних інтересів, але й розробив організаційні підстави функціонування українського соціялістичного руху. На його думку, українські соціялісти-патріоти повинні змагати до створення фе­ деративної партії, що поєднала б українських селян із російськими, єв­ рейськими та польськими трудівниками – найбільшими неукраїнськими етнічними групами на українській етнічній території. Як протиотруту від польських і російських територіяльних претензій Драгоманов висував 233