Частина друга. Франко та його суспільство
Інша річ, що позитивізм і марксизм були близькі між собою. Рідко хто з марксистів у часи своєї молодости не читав і не захоплювався працями Конта, Спенсера, Міла, Бокла та ін. Карл Каутський замолоду( в середині 1870-х рр.) теж зазнав впливу усіх цих авторів, Болєслав Лімановський перейшов до соціялізму через позитивізм, а Казімєж Келєс-Крауз, один із провідних теоретиків польського соціялізму, називав учнів Конта « рідними братами » марксистів 37. Позитивізм формував погляд на розвиток суспільства як результат дії об’ єктивних, незалежних від волі людини й історично зумовлених чинників, а тим самим готували ґрунт для сприйняття соціялізму. І, що особливо важливе у контексті нашої розповіді про Франка, позитивізм і марксизм поділяли спільну віру в особливе соціяльне призначення інтеліґенції – як групи, що повинна відкривати суспільству його історичну місію.
Соціялізм як підстава народолюбства
Соціялізм – і то в різних його відмінах, аж до марксизму – був другим потужним джерелом Франкового світогляду. Соціялізм, твердив пізніше Франко, перший дав йому і Павликові міцні основи для їхнього народолюбства. Свої соціялістичні ідеали Франко найповніше виклав у листі до Ольги Рошкевич, 20 вересня 1878 р. В основі побудові нового ладу, вважав Франко, лежатиме суспільна(« громадська ») власність на засоби виробництва. Суспільство складатиметься із рівноправних громад, які самі обиратимуть собі керівників. Усі плоди праці повинні належати тим, хто працює. Зникнуть класові привілеї та нерівність, справи загальнодержавної ваги( розвиток шкіл, музеїв, інститутів тощо) буде фінансовано із суспільних фондів, військо замінить громадська міліція. Соціялістичний лад забезпечуватиме вільний розвиток усіх націй, які створять « вільну федерацію ». Запанує необмежена свобода особистости, зникнуть нерівні шлюби, укладені з розрахунку, діти будуть виховуватися у поняттях розумних, поступових і наукових, але ніхто не заборонятиме їм знайомитися й з іншими, протилежними ідеями [ 48: 113 ].
У світогляді молодого Франка було чимало такого, що суперечило марксизмові. Він поділяв окремі положення ласальянства – соціялістичної течії, до якої сам Маркс ставився вороже. В одній зі своїх пізніших статтей Франко, вслід за австрійським соціялістом Обервіндером, писав навіть про « вищість » Ласаля над Марксом, бо той, мовляв, запозичаючи свої теорії « почасти від Маркса <...> поклав підвалини п р а к т и ч н о г о
230