Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Página 228
Частина друга. Франко та його суспільство
ній займало загальне добро всього суспільства. «Жити заради інших»
ставало головною максимою. Позитивізм мав поширитися на всі ділянки
людського життя, аж до мистецтва: звільнене від теологічних пут, воно
зможе по-новому виконувати свою функцію «ідеалізації реального життя».
У цій філософській системі навіть поезія та поети діставали свою нову,
«справжню» місію: вони ставали ніби священиками нової позитивної релігії,
покликаних показувати красу і велич людського життя 30 .
Це вибіркове і доволі спрощене представлення Контової системи
зроблено тут ради того, щоб у ході пізнішої розповіді впізнавати «по
зитивістські» джерела поглядів Франка на суспільство і літературу. Не знати
достеменно, чи читав він самого Конта – жодної його книжки в особистій
Франковій бібліотеці немає, зате є дві, написані популяризаторами –
«Соціологія Оґюста Конта» Болєслава Лімановського (1875) та «Оґюст
Конт і позитивізм» Джона С. Міла (1874). Час видання обидвох книжок
дозволяє припустити, що Франко придбав їх замолоду. Про це кажуть і
Франкові примітки на берегах Мілової книжки. Видно, що читач цієї книжки
робив тільки перші кроки у знайомстві з Контом: олівцем підкреслено всі
головні терміни та поняття, а також підставові положення його філософії 31 .
Тогочасні дискусії довкола позитивізму у Львові та Варшаві зазвичай були
позначені філософським дилетантизмом. Показовим може послужити
приклад із Болєславом Лімановським. Пізніший дослідник Лімановського
досить скептично оцінював глибину його знайомства з Контом. Слабо
володіючи французькою мовою, Лімановський познайомився з соціологією
Конта «з другої руки», через німецьких авторів 32 .
Чи було інше у випадку Франка? Коли йдеться про становлення його
філософських поглядів, можна почути, що він був вихованцем Львівського
та Віденського університетів, двох осередків розвитку позитивістських
систем 33 . Однак цей арґумент є анахронічним: Львівсько-Варшавська
філософська школа, близька до лінґвістичного позитивізму Вітґенштайна
і «віденського гуртка», сформувалася пізніше, у міжвоєнну добу. Щодо
Франка напевно можна сказати лише те, що він учився в зірки польського
позитивізму Юліана Охоровіча, який недовго викладав у Львівському
університеті. Щоправда, перші книжки Спенсера і Маркса з’явилися у
Франковій бібліотеці навесні 1877 р., імовірно, під впливом Драгоманова 34 –
тобто майже рік перед тим, як Франко записався на курси до Охоровіча.
Але пропаґувати позитивізм Охоровіч почав пізніше, коли Франко після
першого свого арешту й ув’язнення вже почав відвідувати його лекції.
Тому виключати університетський досвід Франка у становленні його як
228