Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 224
Частина друга. Франко та його суспільство
Зображення поїзда бачимо на логотипі варшавського тижневика
«Przegląd Tygodniowy», від року заснування якого (1866) відраховують на
родження польського позитивізму. «Przegląd Tygodniowy» особливо наго
лошував на використанні парової сили та залізниць як умові відродження
польської нації 9 . Тарас Шевченко, повертаючись у 1857 році зі свого
довголітнього заслання, молився за душу винахідника паровоза 10 , а про
пароплав – і взагалі про тяглову силу пари – писав, що це «молодое, не по
дням, а по часам растущее дитя в скором времени пожрет кнуты, престолы
и короны, а дипломатами и помещиками только закусит, побалуется, как
школьник леденцом» 11 .
Те, що у Шевченка є поодинокою згадкою, у Франка розвивається у
послідовну програму. Дослідник Франкової біографії називає поетизацію
техніки однією з характерних особливостей його творчости на тлі всієї
української літератури XIX століття 12 . Для Франка «винаходка парових
машин, телеграфів, фонографів, мікрофонів, електричних машин і т.д.
спроваджує в світі, хто знає, чи не більшу революцію, ніж ціла кривава
французька революція» [48: 111]. Франко споетизував поїзд як «залізного
коня», якому земля тісна через його швидкість і який, прорвавши межі
й передвічні перешкоди, «в одну сім’ю з’єднав всі землі, всі народи»
[1: 201].
Не всі поділяли Франків оптимізм щодо залізниць й історичного
проґресу. Денис Зубрицький у листі до Міхаіла Поґодіна скаржився на
залізницю як на одне з двох найбільших галицьких лих (другим були
іудеї), бо воно приносить вигоду лише підприємцям, фабрикантам і
легковажним любителям мандрів, а залишає без хліба мільйони народу.
Тому він відраджував заводити залізниці у Росії, бо від цього виграють
хіба що «просвітителі» – якими є не хтось інший, як «завладевшие перио
дической германской литературой жиды» 13 . Подібно русофільський лідер
о. Іван Наумович проклинав західну науку з її технічними винаходами і
протиставляв їй незіпсованість «святої Руси»:
Єсть у нас діла священні
Єсть у нас премудрость книг;
Ви на машинах учені,
А ми, Русь, на книгах сих 14 .
Були й такі, що просто боялися залізниці. У 1886 р. львівська «Зоря»
надрукувала оповідання Наталі Кобринської «Як стара Янова їхала за
лізницею з Коломиї до Бурштина», щоб показати, «як то гірко відчувають
224