Частина перша. Франко та його часи
знеохотилися писати будь-що для « Зорі ». Зовсім приголомшений був Олександр Кониський, головний зв’ язківець між Києвом і Львовом, який доклав найбільше зусиль до організаційного та фінансового забезпечення народовецьких видань 52. А Володимира Антоновича страшила перспектива поширення на Галичину московського централізму. У Києві ходила чутка про велику грошову допомогу русофілам( 1,5 млн. рублів) від російського уряду для поправи шкоди, що її завдав процес 1882 р. Протиставитися цьому міг, на думку лідера киян Володимира Антоновича, лише орган « ясно и смело анти-москвофильскій » – але поставлений « прогрессистами » Франком і Павликом 53.
Кияни взялися мирити Франка з народовцями. Вони натиснули на Франка, щоб той згодився співпрацювати з народовцями, а на народовців – щоб не чинили тиску на Франка і сміливіше виступали проти русофілів. У лютому 1885 р. Франко виїхав до Києва для переговорів із Київською громадою про створення власного журналу [ 48: 525 ], проте з цього задуму нічого не вийшло, і у вересні того самого року він повернувся до « Зорі » як фактичний( але не підписний) редактор [ 48: 548 ].
Компроміс розгнівив Драгоманова. Він уважав союз Франка з « Зорею » під орудою Київської громади « противонатуральним шлюбом », угодою « огня з водою », укладеним мало що без нього, а навіть проти нього особисто. У 1882 р. в Женеві припинила існування його « Громада », і вже навесні 1884 р. він запропонував створити замість неї « всеукраїнський і проґресивний » журнал на чолі з Франком. Він навіть придумав для нього назву « Поступ » і написав програму. Він уповноважував і рекомендував Франка для переговорів із киянами за двох умов: журнал, по-перше, мав дотримуватися радикальної програми, в дусі київської громадської декларації 1873 р.( федералізм, демократизм, раціоналізм), і по-друге, не бути ніяк пов’ язаним із галицькими народовцями( яких він називав luxus non lucendo – « світло, що не світиться »). Союз Франка з народовцями за ініціятивою київських громадян, нарікав він, « помогли розстроїти діло основання“ Поступу” а встроїти гібридну“ Зорю”» 54.
Драгоманов ненавидів « Барвінщину » 55. Крім особистих, він мав на це і принципові причини. Він дуже приклався до творення народовецьких організацій у Львові на початку 1870-х років, з надією, що вони підуть шляхом пропаґанди « поступових » ідей у краї. Ці надії не були безпідставними: раннє народовство виступило на публічну сцену з досить радикальними ідеями та планами. Однак їхня організаційна слабкість, перш за все брак структур на провінції, штовхала їх до союзу з греко-католицькими
210