Частина перша. Франко та його часи
молодь шкідливими й намагався їх поборювати 28. Франко й собі був досить скептично налаштований до Барвінського й до нової газети як до « угодової » і « безбарвної » [ 48: 226 ].
Згідливішим він зробився в останні місяці 1882 р., коли став очевидним близький кінець « Світу ». Його прийняли до редакції « Діла » за протекцією Белея, хоча надмірного ентузіязму Барвінський не виявляв [ 48: 340 ]. У « Ділі » Франко писав на політичні та економічні теми. « Коли часом читаєте“ Діло”, – писав він до своєї знайомої Юлії Шнайдер( Уляни Кравченко) в листопаді 1883 р., – то знайте, що всі статті найнудніші, такі, котрих женщини ніколи не читають, а мужчини мало коли розуміють, – що всі вони походять з моїх рук » [ 48: 375 ].
Франко іронізував. Його статті таки читали, а його участь у « Ділі » навіть додала йому передплатників [ 48: 347; 49: 249 ]. Водночас Франка запросили до участи у новому літературному журналі « Зоря », що, як і « Діло », почав виходити з 1880 р. 29 Франко стає душею іншого народовецького видання – сатиричного журналу « Зеркало » 30( 1882 – 1883 рр., з 1884 р. – « Нове Зеркало »). Окрім того, він видає « Дрібну бібліотеку », редаґує альманахи « Ватра »( 1886) і « Перший вінок »( 1887) 31.
Люди, які знали Франка, відзначали, що після повернення до Львова він надзвичайно « розписався на всі боки ». Він посилав свої праці не лише до українських, але й до польських видань, і навіть задумав писати понімецьки 32. Серед освічених галицьких русинів росло переконання, що Франкова участь у будь-якому виданні є ґарантією читацького успіху. « У нас нема здібнійшого, живійшого і розумнійшого робітника, як Франко » – писав Іван Белей до Олександра Кониського 26 грудня 1884 р. 33 « Без Франка люба збірка була би нічим », – твердив Володимир( Лукич) Левицький у 1885 р. 34 А Наталя Кобринська у листі до Франка( 3 серпня 1884 р.) передала цю думку з властивою їй безкопромісністю: « Я о“ Зорі” звикло виражалася, що якби повитинати з неї все то, що Ви пишете, то сміло можна решту продати на вагу...» 35.
Плодовитість мала свої неґативні сторони – такі як надзвичайна розсіяність таланту, брак глибших тем, купа фактичних помилок. « Дорогий мій, – писав Франкові у вересні 1884 р. Михайло Драгоманов. – Ви себе не шануєте й не бережете! Перш усього: за все Ви беретесь, тратите сили навіть на программи подорожжя в стихах 36, котрі нагадують ті, що в Германії консьєржі роздають квартирантам на новий рік, коли поздоровляють їх, щоб дістати на шнапс. Хиба на те Ви маєте талант беллетріста й здібність дослідача, щоби писати таке?! Далі Ви просите вказувати Вам помилки в
206