Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Seite 205
Розділ 9. «Журнала, журнала лиш нам ще потрібно!»
Так само не вдалися й Франкові спроби змобілізувати середовище
русько-українських радикалів. У 1881–1882 рр. він видавав на пару з Іва
ном Белеєм журнал «Світ». Він продовжив лінію «Громадського друга»,
узявши, одначе, набагато м’якший тон. Часопис припинив існування не
через поліційні переслідування, а через байдужість публіки: розраховане
на молоду русько-українську інтеліґенцію видання ледве розходилося у
150 примірниках 22 .
З усіх галицьких угруповань найкращі шанси відкривалися перед
народовцями. Це засвідчив успіх їхньої газети «Батьківщина», що почала
виходити з осені 1879 р. спеціяльно для селян. Пізніше Франко згадував,
імовірно, на підставі власних спостережень у Нагуєвичах, що газету
дожидали люди цілими гуртами геть за селом, висилаючи післанця, що
мав принести номер із пошти; її відчитували письменні на цвинтарях
під церквою по неділях перед цілою зібраною громадою, що, слухаючи
непривичних для себе слів, звісток і порад, забувала про їду і недільний
відпочинок. Її слово було святе; кожда громада, де було хоч кілька людей
живішої вдачі, вважала собі пунктом амбіції описати в «Батьківщині»
свої господарські порядки чи злидні; з якого повіту, з якого кута не було
звісток у «Батьківщині», і то звісток, майже виключно писаних селянами 23 ,
там люди ходили мов осоромлені на ціле сусідство, на весь край. [41:
487–488]
Від січня 1880 р. поряд з «Батьківщиною» народовці почали вида
вати газету «Діло» для освіченої публіки 24 . «Діло» було задумане як аль
тернативна русофільському «Слову», – про що говорив уже сам вибір назви.
Редактор «Діла», колишній редактор «Правди» Володимир Барвінський
завдання нової газети бачив у тому, щоби «визволити широку публіку
від баламуцтва і тероризму “Слова” а мало помалу зводити сили Русинів
разом» 25 . Щоб схилити на свій бік русофілів, він був готовий на далекосяжні
компроміси, зокрема й правописно-мовні концесії («Діло» друкували
етимологією). З тих-таки міркувань Барвінський стримувався від різкої
критики русофільського руху під час процесу 1882 р. 26
Організаційно та фінансово народовці були надто слабкі, щоб
скористатися зі зміни політичної кон’юнктури. «Діло» видавав і поширював
гурток аматорів, озброєних радше добрими намірами, аніж коштами
й талантами 27 . За таких обставин не легковажили жодною робочою
силою. Барвінський залучив до редакції «червоного» Івана Белея і навіть
розраховував на участь Франка [49: 249], хоч і вважав впливи Франка на
205