Розділ 8. Відомий деморалізатор Русі
молодіж і ми самі озвірячились. А слід такого звіряцтва я бачу вже навіть у“ Дрібній бібліотеці”» 75.
Влітку 1878 р. Франко з Павликом опинилися в тяжкому становищі, яке доводило його часами до розпуки та думок про самогубство. « По місту казки дивовижні раз у раз: що вже нас арештували, то будуть арештовувати, стережіться, то вішати будуть, то процес виточать за Hochverrat [ державну зраду( нім.). – Я. Г.] і т. ін. Але все це дурниці, якби не викликало поганих наслідків з другого боку. Молодіж, котра досить радо горнеться до“ Гром [ адського ] друга”, взяли в крипи, грозять ексклюзіями та арештами всякому, хто з нами перестає, тягають по канцеляріях та допрошують, – ну, пекло, та й годі!» [ 48: 84 ].
Австрійська влада виділяла особливо Павлика як особу, яка тримає в руках всі нитки соціялістичної аґітації та підтримує постійний зв’ язок із Женевою. Саме в ньому бачили головного призвідцю видань « Громадського друга », « Дзвона » і соціялістичних брошур. Поліційні звіти подавали його діяльність як галицьку ланку у міжнародній соціялістичній змові, що готувала революційний переворот повсюди на континенті і яка, між іншим, проявилася у замаху німецького соціяліста Нобелінґа на німецького імператора влітку 1878 р. 76 Франко перебував у тіні свого товариша. Однак наприкінці 1878 – на початку 1879 р. в очах поліції він сам став головним пропаґатором соціялізму в Галичині. 1 жовтня 1878 р. за наказом галицької влади Лімановський мусив покинути Львів і Габсбурзьку монархію 77. Він виїхав до Швейцарії, що була місцем притулку для соціялістичної еміґрації з Російської та Австрійської імперій. Услід за ним наприкінці січня 1879 р. до Женеви виїхав і Павлик, щоб уникнути тюремного ув’ язнення після чергового судового процесу [ 48: 153, 156 ],
Перед від’ їздом Лімановський влаштував прощальну вечерю, куди, окрім Франка і Павлика, він запросив польських соціялістів Антонія Манковського, Йосипа Данилюка, Болєслава Червінського та Адольфа Інлєндера. На вечері господар і гості домовилися утворити товариство, що мало зайнятися ширенням соціялістичних ідей у краї. Франкові доручили написати короткий соціялістичний « Катехизм » на зразок « Соціялістичної віри » Люї Бляна. Як згадував Лімановський, Франко згодився, додавши: « Щоправда, я сам добре соціялізму не розумію, але навчуся його, поки писатиму » 78.
За точність Франкових слів в інтерпретації Лімановського ручатися важко 79. Якщо триматися цієї версії, незрозуміло, чому вибір випав саме на Франка: чи зібраним ішлося лише про літературний талант, а чи також
191