Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Seite 190
Частина перша. Франко та його часи
Наша ціль – людське щастя і воля,
Розум владний без віри основ,
І братерство велике, всесвітнє,
Вільна праця і вільна любов!
[3: 335–336]
Можливості добитися до читацької публіки були дуже обмежені. «Гро
мадський друг» вийшов накладом 400 примірників. Скільки з них насправді
потрапило до читачів, судити важко. Журнал сконфіскували за два тижні
після виходу, найперше – за Франків вірш, що його прокуратура вважала
особливо небезпечним закликом «до боротьби за суспільний переворот» 70 .
Така сама доля спіткала друге число – цього разу через вірш Франка «Не
вольники» й оповідання Павлика «Ребенщукова Тетяна» 71 . Щоб уникнути
дальших конфіскацій, редактори вдалися до хитрощів: випускати кожен
наступний номер під іншою назвою, як окремий альманах. Так у 1878 р.
з’явилися збірки «Дзвін» і «Молот». А з другої половини 1878 р. Франко
почав видавати ще й окрему серію популярних книжочок під назвою
«Дрібна бібліотека», на противагу серійним виданням «Просвіти». Багато
користи нова тактика не принесла: «Дзвін» і «Молот» розділили долю
«Громадського друга». Комісар львівської поліції заявляв від імені властей,
що вони упораються «з тими львівськими Бебелями й Лібкнехтами, скон
фіскували перший номер, сконфіскуємо 2, 3, 4 і т.д.» 72 .
Франко відзначав пізніше, що прокуратура конфіскувала ці видання не за
пропаґанду в Галичині творів відомих европейських соціялістів (А. Шефле,
А. Лянґе), а за художні твори та публіцистичні статті, що виходили з-під
його і Павликового пера 73 . У такий спосіб влада давала зрозуміти, що готова
толерувати соціялізм як теорію, але придушуватиме спроби пристосувати
його до галицьких умов. Ця лінія відповідала настроям значної частини
галицької публіки. «Dziennik Polski» закликав «не легковажити того руху,
відповідальність за який хай падає на відомих деморалізаторів Русі. <...>
Чого ж можна сподіватися від майбутнього, коли будуть читати темним
селянам, за своєю природою схильними до всякого песимізму, бунтівливі
уривки з брошур на зразок “Дзвону”? Відносно соціялізму в Німеччині
та нігілізму в Росії не мусимо стояти, склавши руки; ми не є і не хочемо
бути ангелами, що дерев’яніють перед лицем ворожої згуби – але тут, на
землі нашій, не можемо байдуже дивитися на роботу недоварених голів,
які загрожують суспільству» 74 . Володимир Барвінський писав у листі до
Мелітона Бачинського: «Не можна ніяк допустити, щоб наш народ, наша
190