Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 189
Розділ 8. Відомий деморалізатор Русі
суспільстві. Ще у 1891 р. він писав, що «Галичина має стосунково мало людей
на становищах, а дуже мало на н е з а л е ж н и х с т а н о в и щ а х, т. є. на
таких, де би чоловік міг сказати сміло і явно: держуся таких і таких поглядів
політичних, належу до такої партії, і хто мені що зробить. <...> Наша
молодіж ішла і йде досі переважно в попи (становище про око незалежне,
на ділі ж дуже залежне), в педагоги (становище просто рабське) 65 або в
урядники (судові, адміністраційні і т.і., становище також дуже залежне).
<...> На незалежних становищах маємо хіба кількох адвокатів та й ми два
журналісти (оскільки становище П[авли]ка можна вважати становищем,
а не міражем») [49: 292–293] 66 .
Це нове, незалежне становище відкривало перед Франком і його
товаришами можливість творити нові ідеї, нові норми і способи поведінки.
Позбавлені можливости утримання з державної служби чи праці в
громадських інституціях, галицькі соціялісти заради виживання не мали
іншого вибору, як витворювати собі власні засоби існування, хоча не
дуже певні й досить обмежені 67 – а разом з тим будувати нове суспільство,
альтернативне щодо старого руського. З цього моменту особиста кар’єра
Франка стає все менше і менше його особистою, а все більше і більше
суспільною справою.
«Відомий деморалізатор Русі»
Судовий процес 1878 р. утвердив у політичному лексиконі Галичини нові
терміни: соціялізм і нігілізм. Обидва насамперед пов’язувалися з «відомими
деморалізаторами Русі» Іваном Франком і Михайлом Павликом 68 . Після
виходу з тюрми Франко і Павлик відновили видання «Друга» під новою
назвою – «Громадський друг». Ця назва мала вказувати як на близькість
журналу до видаваної Драгомановим у Женеві «Громади», так і на його
соціялістичний характер. «Громадівство» – бажання жити громадами –
мало стати українським варіянтом терміна «соціялізм». До того ж, «гро
мада» трактувалася як відповідник до французької «commune», тому назва
«Громадський друг» нав’язувала ще й до Паризької комуни» 69 .
Перший номер «Громадського друга» (квітень 1878 р.) відкривався
Франковим віршем «Товаришам із тюрми», який, по суті, представляв про
граму цьо