Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 189

Розділ 8. Відомий деморалізатор Русі суспільстві. Ще у 1891 р. він писав, що «Галичина має стосунково мало людей на становищах, а дуже мало на н е з а л е ж н и х с т а н о в и щ а х, т. є. на та­ких, де би чоловік міг сказати сміло і явно: держуся таких і таких поглядів політичних, належу до такої партії, і хто мені що зробить. <...> Наша молодіж ішла і йде досі переважно в попи (становище про око незалежне, на ділі ж дуже залежне), в педагоги (становище просто рабське) 65 або в урядники (судові, адміністраційні і т.і., становище також дуже залежне). <...> На незалежних становищах маємо хіба кількох адвокатів та й ми два журналісти (оскільки становище П[авли]ка можна вважати становищем, а не міражем») [49: 292–293] 66 . Це нове, незалежне становище відкривало перед Франком і його товаришами можливість творити нові ідеї, нові норми і способи поведінки. Позбавлені можливости утримання з державної служби чи праці в громадських інституціях, галицькі соціялісти заради виживання не мали іншого вибору, як витворювати собі власні засоби існування, хоча не дуже певні й досить обмежені 67  – а разом з тим будувати нове суспільство, альтернативне щодо старого руського. З цього моменту особиста кар’єра Франка стає все менше і менше його особистою, а все більше і більше суспільною справою. «Відомий деморалізатор Русі» Судовий процес 1878 р. утвердив у політичному лексиконі Галичини нові терміни: соціялізм і нігілізм. Обидва насамперед пов’язувалися з «відомими деморалізаторами Русі» Іваном Франком і Михайлом Павликом 68 . Після виходу з тюрми Франко і Павлик відновили видання «Друга» під новою назвою – «Громадський друг». Ця назва мала вказувати як на близькість журналу до видаваної Драгомановим у Женеві «Громади», так і на його соціялістичний характер. «Громадівство» – бажання жити громадами – мало стати українським варіянтом терміна «соціялізм». До того ж, «гро­ мада» трактувалася як відповідник до французької «commune», тому назва «Гро­мадський друг» нав’язувала ще й до Паризької комуни» 69 . Перший номер «Громадського друга» (квітень 1878 р.) відкривався Фран­ковим віршем «Товаришам із тюрми», який, по суті, представляв про­ граму цьо